Нефроптоз (опущення нирки) – такий стан, при якому нирка зміщується зі свого ложа та розташовується нижче, ніж при нормі, та її рухливість при переміщенні положення тіла, особливо у вертикальному стані, перевищує фізіологічні межі. Звідси синонім назви цього захворювання – патологічна рухливість нирки.
В утриманні нирки на нормальному рівні грають роль:
Виникнення опущення нирки обумовлюють, в основному, зміни з боку її зв’язкового апарату.
Значну роль у фіксації нирки грає її фіброзна капсула, яка щільно спаяна з лоханкою нирки і, переходячи на ниркову ніжку, зливається з судинною піхвою, а також її жировою капсулою. Зменшення обсягу цієї капсули сприяє виникненню нефроптозу і ротації нирки навколо судин ниркової ніжки. Правильне положення нирки обумовлюють також ниркові фасції і фіброзні тяжі в області її верхнього полюса, а також щільна жирова клітковина між наднирковою залозою і ниркою. Частина фіброзних волокон власної капсули нирки входить до складу фасції, що покриває ніжки діафрагми. Цей відрізок капсули грає основну фіксуючу роль.
Ряд чинників сприяє зміні зв’язкового апарату нирки і призводить до розвитку нефроптозу. Головними з цих факторів є інфекційні захворювання, а також різке схуднення і зниження м’язового тонусу черевної стінки. Особливе місце у виникненні і розвитку нефроптозу займає травма, при якій в результаті розриву зв’язок або гематоми в області верхнього полюса нирки остання може зміститися зі свого ложа.
Нефроптоз у жінок спостерігають значно частіше, ніж у чоловіків (1:10-1: 5) і переважно справа. Перша обставина пояснюється конституційними особливостями жіночого організму, зокрема, більш широким тазом, а також порушенням тонусу черевної стінки в результаті вагітності та пологів, друге – більш низьким розташуванням правої нирки в нормі і сильнішим зв’язковим апаратом лівої нирки. Прийнято вважати, що нефроптоз в даний час виявляють у 1,5% жінок і 0,1% чоловіків, переважно у віці 25-40 років.
У розвитку нефроптозу розрізняють три стадії:
У міру розвитку нефроптозу патологічна рухливість нирки (її зміщення) може здійснюватися по вертикалі, навколо осі ниркової ніжки і маятникоподібними. У міру посилення опущення і ротації нирки все більше витягуються і перекручуються її магістральні судини – артерія і вена. Діаметр ниркової артерії нерідко зменшується в 1,5-2 рази, а довжина у багато разів більше. Те ж можна відзначити й у відношенні ниркової вени. У III стадії можуть виникнути фіксований перегин сечоводу, порушення відтоку сечі з ознаками розширення чашечно-мискової системи нирки.
Нефроптоз II і III стадій може призводити до значного порушення ниркової гемо- та уродинаміки, а також лимфооттока з нирки. Звуження ниркової артерії в результаті її натягу і ротації викликає ішемію нирки, а порушення відтоку по вені нирки з цих причин призводить до гіпертензії в нирці. Остання в поєднанні з порушенням відтоку лімфи сприяє розвитку в нирці запального процесу – пієлонефриту, багато в чому сприяючи хронічного його протіканню. Пієлонефрит може призвести до виникнення зпайки навколо нирки – перінефріту, який фіксує її в патологічному положенні – фіксований нефроптоз. Порушення гемодинаміки і уродинаміки сприяють розвитку клінічної картини нефроптоз, від якої залежить тактика його лікування.
У I стадії симптоми нефроптоз мізерні і малопомітні. Відзначають тупі непостійні болі в поперековій ділянці, що посилюються при фізичному навантаженні і зникають в спокої або в горизонтальному положенні тіла. Болі носять рефлекторний характер і виникають внаслідок натягу нервових гілок воріт нирки і її ложа. Зі збільшенням ступеня зміщення симптоми захворювання посилюються. З’являються болі по всьому животі, іррадіюючий в поперек. Починаючи з II стадії, може виявлятися протеїнурія і еритроцитурія, як наслідок гіпертензії в нирці. У III стадії біль стає постійними і може не зникати навіть в горизонтальному положенні хворого, що значно знижує працездатність.
При нефроптоз можуть спостерігатися зниження апетиту, порушення функції кишечника, психічна депресія, неврастенія.
Прогресування захворювання призводить з часом до появи нових або значного посилення тих, що були раніше симптомів нефроптозу. Болі можуть прийняти характер ниркової кольки. До цього часу зазвичай з’являються ускладнення нефроптозу – пієлонефрит, судинна гіпертензія нирки, артеріальна гіпергезія, гідронефроз. У багатьох хворих атака пієлонефриту, форнікальна кровотеча, артеріальна гіпертензія можуть бути першим клінічним проявом нефроптозу. При цьому підвищення артеріального тиску на початку проявляється у вигляді ортостатичної гіпертензії, тобто виявляється тільки у вертикальному положенні хворого.
При нефроптозі з’являються тупі болі в попереку зазвичай у вертикальному положенні тіла, посилюються при фізичному навантаженні, зазвичай у другій половині дня і стихають в горизонтальному положенні в спокої. Велике значення мають недавно перенесені людиною інфекційні захворювання, схуднення, травми. Більш схильні до нефроптозу люди астенічного типу будови тіла, зі слабким розвитком жирової клітковини, зниженим м’язовим тонусом передньої черевної стінки. Зазвичай, особливо в вертикальному положенні хворого, у нього вдається промацати рухливу нирку.
Основа діагностики нефроптозу – рентгенологічне дослідження. Найбільше значення має екскреторна урографія. Зсув нирки визначають по відношенню до хребців, порівнюючи її розташування в горизонтальному і вертикальному положеннях. Нормальна рухливість нирки становить довжину тіла поперекового хребця. Перевищення цього параметра є підставою для підозри нефроптозу. Радіозотопние сканування або сцинтиграфія дозволяють визначити положення, а ренографія – функціональний стан патологічно рухомої нирки у вигляді зниження секреції і особливо сповільнення екскреції ізотопу. У розпізнаванні ускладнень нефроптозу велике значення мають лабораторні дослідження крові та сечі.
При нефроптозу лікування може бути консервативним і оперативним. Консервативне лікування включає в себе застосування еластичного бандажа, який хворі надягають вранці в горизонтальному положенні тіла на видиху до того, як встати з ліжка. Носіння бандажа поєднують зі спеціальним комплексом лікувальної фізкультури для зміцнення м’язів передньої черевної стінки. Якщо хворий перед появою клінічних симптомів нефроптозу значно схуд, лікування поєднують з посиленим харчуванням для збільшення шару жирової тканини навколо нирки. Виконання зазначених рекомендацій нерідко є профілактикою ускладнень нефроптозу.
Показаннями до оперативного лікування нефроптозу є його ускладнення:
Без відповідного лікування прогноз захворювання нефроптозом несприятливий. Майже 20% хворих втрачають працездатність через виникнення ускладнень. Своєчасно розпочате консервативне і оперативне лікування робить прогноз у більшості хворих цілком сприятливим.
