Піонефроз

Захворювання є термінальною стадією специфічного або неспецифічного гнійно-деструктивного пієлонефриту. Піонефротична нирка — це орган, який піддався гнійному плавленню, що складається з окремих порожнин, заповнених гноєм, сечею та продуктами розпаду тканин. Стінка малого тазу потовщена, інфільтрована. Піонефроз завжди супроводжується пери- або паранефритом. Найчастіше піонефроз є наслідком вторинного хронічного пієлонефриту внаслідок сечокам’яної хвороби, відхилень або інших обструктивних процесів в сечовивідних шляхах, що тривалий час протікають в активній фазі запалення і супроводжуються частими загостреннями. Захворювання спостерігається переважно у віці 30-50 років.

При піонефрозі у відповідній поперековій області зазвичай відзначаються тупі, ниючі болі, що посилюються в період загострення захворювання. При пальпації визначається щільна збільшена нирка з гладкою поверхнею і обмеженою рухливістю (через паранефрит). Клінічна картина піонефрозу значною мірою залежить від прохідності сечовивідних шляхів — при порушенні прохідності симптоми гнійної інтоксикації швидко наростають. Двосторонній піонефроз характеризується швидким наростанням симптомів хронічної ниркової недостатності. Піонефроз характеризується інтенсивною піурією: сеча каламутна, з великою кількістю пластівців, а коли вона стоїть на дні посудини, утворюється гнійний осад, який становить 1/4 об’єму сечі. Виражені клінічні симптоми інтоксикації: блідість, слабкість, пітливість, підвищена стомлюваність.

При хромоцистоскопії відзначають швидке помутніння промивної рідини, ін’єкції судин слизової оболонки в область гирла сечоводу, з яких, як паста з трубки, виходить густий гній; індігокармін не виділяється на ураженій стороні. Рентгенологічне дослідження, ультразвукове сканування та комп’ютерна томографія мають вирішальне значення для діагностики піонефрозу.

При піонефрозі лікування тільки оперативне. Найчастіше вдаються до нефректомії або (зі змінами в сечоводі) нефроуретеректомії. У хворих на піонефроз з глибокими морфологічними та функціональними змінами в протилежній нирці, які супроводжуються нирковою недостатністю, іноді доводиться обмежуватися паліативною операцією — нефростомією. У пацієнтів, сильно ослаблених гнійною інтоксикацією, часто необхідна черезшкірна пункційна нефростомія. Для поліпшення стану проводиться нефректомія.

Після радикального хірургічного лікування піонефрозу (нефректомія) прогноз відносно сприятливий, хоча можливий розвиток хронічного запалення та нефролітіазу в решті нирки. У зв’язку з цим пацієнти після видалення нирки на піонефроз, а також інші пацієнти з однією ниркою повинні перебувати під постійним медичним контролем уролога. У хворих на піонефроз, які не перенесли хірургічного лікування, прогноз набагато гірший, оскільки тривалий хронічний гнійний процес у нирках призводить до серйозних ускладнень: амілоїдоз другої нирки, гепатопатія, прорив гною в навколониркову тканину (вторинний паранефрит), уроза.

Своєчасна діагностика пієлонефриту дуже важлива — це допомагає уникнути подальших ускладнень.