Гіпергідроз (пітливість)

Що це?

Гіпергідроз – це стан, при якому людина потіє значно більше, ніж потрібно для нормального терморегуляційного балансу організму. Піт виділяється не тільки при спеці, фізичних навантаженнях або стресі, але і в самих звичайних ситуаціях – при розмові, в прохолодному приміщенні, уві сні.

Лікарі вважають гіпергідроз не самостійним захворюванням, а симптомом, який може бути пов’язаний з розладом вегетативної нервової системи або сигналізувати про інші внутрішні захворювання. Такий стан може серйозно погіршити якість життя: від постійного відчуття збентеження до реальних соціальних і психологічних проблем.

Про захворювання

Підвищена пітливість може проявлятися в будь-якому віці, але найчастіше вона вперше виявляється у підлітків і молодих людей. При цьому важливо розуміти, що потовиділення є природним фізіологічним процесом, і тільки його надмірність або відсутність провокуючих чинників роблять його патологічним.

Гіпергідроз може вражати окремі ділянки тіла – наприклад, долоні, підошви, пахви – або бути генералізованим, охоплюючи все тіло. В останньому випадку найчастіше мова йде про вторинний гіпергідроз, котрий пов’язаний з основним захворюванням.

Люди з такою проблемою часто уникають фізичного контакту, відчувають себе невпевнено на роботі або в громадських місцях, намагаються переодягатися по кілька разів на день, постійно відчувають внутрішній дискомфорт.

Види

Розрізняють два основних види гіпергідрозу: первинний і вторинний.

Первинний частіше розвивається у людей без явних захворювань, він пов’язан з розладом нервової системи, яка відповідає за потовиділення. У таких хворих потовиділення, як правило, обмежується певними ділянками: долонями, стопами, пахвами, обличчям.

Вторинний гіпергідроз є наслідком іншого захворювання або стану організму, наприклад, цукрового діабету, гіпертиреозу, інфекцій, пухлин, побічної дії лікарських препаратів. Він може проявлятися раптово, охоплювати все тіло і супроводжуватися іншими симптомами – слабкістю, підвищенням температури, втратою ваги.

Окремо виділяють нічний гіпергідроз, коли людина прокидається з мокрим одягом і постільною білизною, що вимагає негайного обстеження з серйозних причин.

Симптоми

Основним симптомом гіпергідрозу є піт, який виділяється в кількості, непропорційній нормальним фізіологічним потребам. Для одних це краплі, які буквально капають з обличчя з мінімальним навантаженням, для інших це постійно вологі долоні, що не дають можливості писати ручкою або користуватися телефоном.

Часто з’являється неприємний запах, викликаний розкладанням поту бактеріями, особливо в пахвових западинах. У деяких людей через постійне зволоження шкіри з’являються попрілості, подразнення, грибкові інфекції.

Проблема може загострюватися в стресових ситуаціях, при хвилюванні або навіть від простого очікування «незручного моменту», що створює замкнуте коло. У важких випадках пацієнти стикаються з порушенням сну, соціальною ізоляцією і навіть розвитком депресивних станів.

Основними симптомами є:

• Постійно мокрі долоні, стопи або пахви без видимих причин.
• Рясне потовиділення в спокійній обстановці, в прохолодних умовах або навіть під час сну.
• Помітні плями поту на одязі, що вимагає частої зміни.
• Відчуття «прилипання» одягу до тіла і дискомфорт при тривалому носінні взуття.
• Поява роздратування, попрілостей, тріщин і свербіння в місцях підвищеної вологості.
• Емоційна напруга або занепокоєння перед соціальними контактами через пітливість.
• Погіршення якості життя, уникнення рукостискань, інтимної близькості або публічних виступів.
• Виникнення неприємного запаху навіть при дотриманні гігієни.

Причини

Причини гіпергідрозу можуть бути різними, і багато що залежить від його форми. У разі первинного гіпергідрозу прийнято говорити про спадкову схильність, підвищену чутливість рецепторів потових залоз до подразнення з боку нервової системи. Ця форма, як правило, починається в дитячому або підлітковому віці і зберігається протягом усього життя, посилюючись в спеку, хвилюванні або фізичному навантаженні.

Вторинний гіпергідроз виникає при захворюваннях ендокринної, нервової системи. Він може бути викликан гіпертиреозом, туберкульозом, лімфомою, гіпоталамічною хворобою, цукровим діабетом, а також побічними ефектами деяких ліків – антидепресантів, гіпотензивних засобів.

Основними причинами є:

• Підвищена активність симпатичної нервової системи без видимих причин (первинний гіпергідроз).
• Спадкова схильність, коли гіпергідроз спостерігається у декількох членів сім’ї.
• Гормональні зміни: статеве дозрівання, менопауза, вагітність, захворювання щитовидної залози.
• Ендокринні порушення – це гіпертиреоз, цукровий діабет, акромегалія.
• Інфекційними захворюваннями є туберкульоз, малярія, хронічні інфекції з інтоксикацією.
• Неврологічні патології – хвороба Паркінсона, інсульти, травми спинного мозку.
• Онкологічні процеси, особливо лімфоми і пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області.
• Побічні ефекти деяких ліків – жарознижувальних, антидепресантів, гіпотензивних препаратів.
• Психоемоційні перевантаження, тривожні та панічні розлади.

Іноді пітливість пов’язана з клімактеричним синдромом у жінок або онкологічними захворюваннями. У будь-якому випадку, якщо гіпергідроз з’явився раптово і супроводжується іншими симптомами, відкладати візит до лікаря не можна.

Діагностика

Діагностика починається з детальної бесіди з пацієнтом і оцінки його скарг. Важливо встановити, коли з’явилася підвищена пітливість, в яких ситуаціях вона посилюється, чи є нічні епізоди, локалізована вона або генералізована. На цьому етапі лікар збирає анамнез інших захворювань і прийом лікарських препаратів.

Для оцінки ступеня гіпергідрозу може використовуватися проба з йодом і крохмалем – незначна проба, при якій ділянки підвищеного потовиділення забарвлюються в темний колір.

Для уточнення діагнозу призначаються лабораторні дослідження: аналізи крові на гормони щитовидної залози, глюкозу, біохімію, обстеження на інфекції та онкологічні маркери.

У деяких випадках необхідна консультація ендокринолога, невролога або дерматолога. Основне завдання полягає у виключенні вторинних причин і при необхідності початку своєчасного лікування основного захворювання.

Лікування

Підхід до лікування залежить від форми гіпергідрозу. При первинному гіпергідрозі хороших результатів можна досягти за допомогою місцевих засобів – антиперспірантів з хлоридом алюмінію, які блокують роботу потових залоз. Ін’єкції ботулотоксину мають більш стійкий ефект: вони тимчасово блокують передачу нервового сигналу до потових залоз. Ефект зберігається протягом декількох місяців, а потім вимагає повторення.

У важких випадках, коли інші методи не допомагають, розглядаються хірургічні втручання – симпатектомія або вишкрібання пахвових западин.

Вторинний гіпергідроз вимагає лікування основної причини, а успіх в усуненні пітливості безпосередньо залежить від терапії основного захворювання.

Деякі пацієнти отримують полегшення після фізіотерапії, седації або антихолінергічних засобів. Важливо, щоб терапія підбиралася індивідуально, з урахуванням стану здоров’я і способу життя пацієнта.

Профілактика

Не завжди вдається повністю попередити розвиток гіпергідрозу, особливо при генетичній схильності, але можна значно знизити вираженість проявів. Для цього важливо уникати перегріву, вибирати вільний одяг з натуральних тканин, підтримувати нормальну вагу, відмовитися від гострої їжі, кави та алкоголю. Не зловживайте парфумами та агресивними засобами гігієни, які можуть подразнювати шкіру.

Якщо ви схильні до пітливості, корисно вести щоденник, де відзначаються провокуючі фактори, щоб звести їх до мінімуму.

Регулярна фізична активність, здорове харчування та боротьба зі стресом допомагають стабілізувати вегетативну нервову систему та зменшити інтенсивність симптомів.

Реабілітація

Якщо гіпергідроз лікувався за допомогою ін’єкцій, лазера або хірургічного втручання, важливо правильно пройти етап реабілітації. Після процедур пацієнту рекомендується дотримуватися гігієни, уникати інтенсивних фізичних навантажень і перегріву протягом декількох днів.

При виникненні подразнення шкіри можуть бути призначені заспокійливі мазі або креми. Реабілітація, також, включає лікарське спостереження, особливо якщо застосовувалися інвазивні методи. Важливо стежити за загальним станом організму, вчасно коригувати лікування при супутніх захворюваннях і дотримуватися рекомендованого фахівцем режиму. У разі рецидиву симптомів зверніться за повторною консультацією без самолікування.

З усіх питань будемо раді проконсультувати за телефонами call-центру:

0800-50-77-90

093-100-76-76

066-100-76-76

098-100-76-76

ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Чи можна позбутися від гіпергідрозу назавжди?
Це залежить від причини. Вторинний гіпергідроз може зникнути після лікування основного захворювання. При первинній формі можливий тривалий контроль симптомів за допомогою сучасних методів, але повного лікування важко досягти.

Чи шкідливі ін’єкції ботулотоксину?
При правильній техніці і в досвідчених руках цей метод безпечний. Ефект зберігається в середньому протягом 4-6 місяців, після чого процедуру можна повторити.

Чому гіпергідроз посилюється при стресі?
Потовиділення контролюється симпатичною нервовою системою, яка активізується в умовах тривоги або емоційного стресу. У людей з гіпергідрозом така реакція особливо виражена.

Чи можна лікувати гіпергідроз народними засобами?
Деякі трав’яні ванни або настої можуть полегшити симптоми, але їх ефективність обмежена. Їх можна використовувати як доповнення до основного лікування, але не як альтернативу.

До якого лікаря звернутися при гіпергідрозі?
Спочатку – до дерматолога або терапевта. Далі, в залежності від форми і причини, може знадобитися консультація ендокринолога, невролога або хірурга.

Гіпергідроз – це не просто «підвищена пітливість», а повноцінний стан, що вимагає уваги і лікування. І чим раніше буде розпочата діагностика, тим простіше повернути контроль над ситуацією і поліпшити якість життя.