Уретрит — це запалення сечовивідного каналу. Сечовивідний канал чоловіка являє собою порожню трубку завдовжки 20 – 25 см. Він починається від сечового міхура і закінчується зовнішнім отвором на голівці статевого члена. По ходу сечовивідний канал поділяється на передній і задній відділи. У задньому відділі в сечовивідного каналу відкривається протока передміхурової залози, що в деяких випадках дозволяє інфекції з сечовивідного каналу потрапляти в простату, викликаючи в ній запалення. За локалізацією у чоловіків уретрит можна поділити на передній, задній і тотальний.
Уретрит може бути гострим і хронічним. Для гострого уретриту характерні слизові, гнійні і слизисто-гнійні виділення з сечовивідного каналу, а також свербіж, різь, печіння при сечовипусканні, а іноді і в спокої. Протікання хронічного уретриту може бути прихованим (безсимптомним) або може супроводжуватися незначними виділеннями, в основному, вранці, печіння по ходу сечовивідного каналу, почуттям дискомфорту в промежині, нерідко порушенням потенції і сечовипускання.
Залежно від того, яка інфекція викликала запалення, уретрит може бути гонорейним, хламідійним і т.д.
В діагностиці уретритів має величезне значення якість аналізів. В даний час в усьому світі пріоритет віддається ДНК-діагностики. Однак це не єдиний метод, за допомогою якого можна поставити точний діагноз. Іноді доводиться робити посів виділень уретри з визначенням чутливості мікроорганізмів, які викликали запалення до антибактеріальних препаратів (антибіотиків). В арсеналі лікарів є також методи експрес діагностики — вони менш точні, але зате результат аналізу можна дізнатися протягом 30-60 хвилин. Про інфекції сечовивідного каналу в якійсь мірі можна судити, проводячи спеціальні дослідження крові.
Лікування уретритів багато в чому залежить від правильності поставленого діагнозу (інфекції, що викликала запалення, тривалості перебігу запального процесу, локалізації, імунного статусу організму і залучення в процес прилеглих органів). Прогноз лікування, як правило, сприятливий.
