Лікування хронічного простатиту у чоловіків

Запалення простати є досить поширеним захворюванням — за статистикою кожен третій чоловік в Україні страждає від проявів простатиту. Але оскільки далеко не всі представники сильної статі звертаються до лікарів зі своїми проблемами, кількість хворих може бути в кілька разів вищою. Простатит буває гострий та хронічний, але саме останній за відсутності необхідного лікування частіше призводить до зниження репродуктивної функції.

Загальні характеристики та причини хвороби

Хронічний простатит – це стан, при якому чоловік відчуває не завжди тупий, ниючий біль у статевих органах, промежини, тазовій ділянці, що триває більше 3 місяців і не завжди супроводжується бактеріальним інфікуванням сечовивідних шляхів. Розрізняють 3 стадії розвитку хвороби:

• Перша – відбуваються альтернативні процеси у вигляді ексудації, почервоніння, набряку тканин передміхурової залози. Також ушкоджується інтерстиціальна тканина та паренхіма органу. Подібні зміни тривають приблизно 1-3 роки.
• Друга – відзначаються проліферативні порушення, у ході яких запальні реакції зменшуються, але при цьому активізується процес утворення сполучної тканини або фіброзу (рубця).
• Третя – стадія склерозування, при якій уражені ділянки передміхурової залози ущільнюються, здавлюють поруч розташовані органи (насіння протоки, сечопузирну шийку, передню частину сечівника).

Сьогодні до кінця невідомо, чому виникає хронічний простатит, тому розрізняють поліетиологічне походження. Найчастіше хворобу викликають:

• бактеріальні інфекції, що знаходяться у простатичних протоках;
• захворювання, що передаються статевим шляхом при безладних статевих зв’язках;
• недостатня фізична активність через сидячу роботу, надмірну вагу;
• нераціональне харчування та частий недолік сну;
• хронічні інфекційні захворювання інших органів та систем організму;
• травми промежини та статевих органів;
• часті стреси та перевтома.

Ознаки хронічного простатиту

Основні симптоми хронічного простатиту подібні до гострого запалення, але проявляються слабкіше і не так часто. В основному визначається:

• ускладнене сечовиділення, яке нерідко супроводжується почуттям не повністю спустошеного сечового міхура;
• відчуття печіння, яке супроводжує сечовипускання;
• біль унизу живота та в різних ділянках статевих органів (мошонці, головці статевого органу, по внутрішній частині стегон);
• відчуття тиску в районі промежини, ануса та спереду ануса;
• болючість під час еякуляції;
• домішка крові у спермі.

З огляду зазначених порушень часто спостерігається зниження лібідо, еректильна дисфункція. Чоловік може відзначати загальне погіршення самопочуття, яке інколи ускладнюється депресивним станом через чоловічу неспроможність.

Загострення хронічного простатиту виникає кілька разів на рік. Зазвичай супроводжується погіршенням стану, більш вираженими ознаками.

Сприяють загостренню фактори ризику – переохолодження, сидячий спосіб життя, шкідливі звички, стреси тощо.

Хронічний простатит: наслідки

Захворювання небезпечне тим, що запальний процес із простати може переходити на яєчка з придатками, насіннєві бульбашки, внаслідок чого порушується репродуктивна функція. Але безпліддя не єдине ускладнення хронічного простатиту. У тяжких випадках розвивається вторинна імпотенція.

Погіршення стану сприяє бездіяльність багатьох хворих, особливо якщо клініка не особливо виражена. Також, деякі пацієнти намагаються покращити самопочуття за допомогою самолікування, але такі дії ведуть до появи нових ускладнень.

Діагностика хронічного простатиту

Проводиться на прийомі у лікаря-уролога, який оглядає хворого, збирає скарги та анамнез хвороби. Але іноді відчуття болю відсутнє, що не виключає захворювання. У таких випадках для уточнення діагнозу проводять:

• Лабораторні дослідження – загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз секрету передміхурової залози, сперма на ПЛР на приховані інфекції та бак посів сперми.
• Інструментальна діагностика – УЗД передміхурової залози, урофлоуметрія, урографія, PSA-тести на загальний та вільний простат-специфічний антиген.

Результати обстеження дозволяють точно визначити хронічний простатит, як лікувати підкаже лікар, який складає схему терапії з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.

Хронічний простатит: лікування

Раніше насамперед проводили антибіотикотерапію, але згідно з останніми протоколами протимікробні препарати не використовують при простатодинії (функціональному розладі передміхурової залози). Якщо під час досліджень визначено інфекційні фактори, тоді проводять тривалу антибіотикотерапію. Вводять антибіотики внутрішньо, внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Також можуть використовуватися ліки у клізмах та свічках.

Крім антибіотиків можуть використовуватися імуностимулятори, НПЗЗ, альфа-адреноблокатори, інгібітори 5-альфа-редуктази. Поліпшити стан допомагає масаж простати, що має наступний лікарський вплив:

• зменшує застій венозної крові у простаті;
• сприяє циркуляції крові та лімфи в залозі;
• покращує м’язовий тонус насіннєвих бульбашок та самого органу, що позитивно впливає на потенцію.

Загалом при хронічному простатиті пацієнти повинні підтримувати фізичну активність, уникати переохолодження та інсоляції, стежити за нормальною роботою кишечника. Важливе значення для лікування хронічного простатиту має налагодження статевої активності – регулярний секс щонайменше раз на 1 – 2 дні.

Для профілактики хвороби слід виключити всі фактори ризику, включаючи переохолодження, нерегулярні чи безладні інтимні відносини, малорухливість, шкідливі звички. Також варто пам’ятати про своєчасне звернення до лікаря з появою перших симптомів захворювання.