Грандіозні успіхи медицини в області репродуктивного здоров’я вражають, завдяки їм пар, які зневірилися стати батьками, нарешті стало менше. Але іноді все старання лікарів перекреслюються тонким ендометрієм (іншими словами, гипоплазирована). Саме цей фактор, на думку репродуктологов, дає таку гнітючу картину – з першого разу успішно приживається лише чверть підсаджені ембріонів. В інших випадках навіть повторне ЕКЗ вимагає корекції ендометрія і подальшого специфічного ведення вагітності таких пацієнток.
Роль ендометрію в процесі настання вагітності надзвичайно важлива. Вистилає матковий шар в менструальному циклі проходить всі необхідні етапи розвитку, щоб після успішної овуляції і з’єднання яйцеклітини зі сперматозоїдом бути готовим прийняти нове життя.
Саме від розвитку ендометрія залежить те, наскільки сприятливим періодом виявиться вікно імплантації (6-7 діб від моменту зачаття). Якщо ж зачаття не відбулося, ендометрій регресує, а потім відшаровується. В цей час він просто не може прийняти бластоцисту.
В середньому, тонким можна вважати ендометрій, товщина якого менше 1 см. При цьому цифра досить умовна, оскільки розбіг норми становить від 1 до 1,4 см. Лікарі також спостерігали випадки, коли вагітність наступала і була цілком успішною при товщині ендометрію в 7 мм , але такі випадки визнані швидше винятком, ніж правилом.
При проведенні ЕКЗ необхідно вести графік збільшення (зростання) ендометрія, щоб встановити максимальну товщину, якої досягає ендометрій пацієнтки. Якщо протягом декількох циклів цифра залишається стабільно низькою (від 0,7 до 1 см) – є привід говорити про гіпоплазії ендометрію.
Причинами тонкого ендометрія можуть стати:
Діагностика гіпоплазії ендометрію полягає в спостереженні за жінкою протягом декількох місяців. За цей час вона проходить кілька ультразвукових досліджень на 20-22 день циклу, коли ендометрій повинен досягати свого максимального розміру. Якщо ендометрій стабільно тонкий, то встановлюють причину такої патології – призначають загальні аналізи (кров, сеча), аналіз на захворювання,
що передаються статевим шляхом. Ключовим аналізом, який підтвердить діагноз, є дослідження крові на рівень гонадотропних гормонів. З метою отримання додаткових даних може бути проведена біопсія матки, що дозволяє конкретизувати діагноз.
В процесі ЕКЗ основна проблема полягає в тому, що «вимкнений» один з природних механізмів, а саме – дозрівання ендометрія. Медики хоча і намагаються підсадити ембріон в найбільш сприятливий час для цього, але, все ж, природа бере своє. І при спочатку тонкому ендометрії процедура часто виявляється нерезультативної.
Визначення поняття «тонкий ендометрій» на сьогодні є досить усередненими. Стандартом є вимір показника в день стимулювання овуляції. Це логічно, адже саме для овуляції і подальшого зачаття буде грати роль та товщина, яка передує цим процесам. В інший час товщина ендометрію змінюється, та вона й не цікавить лікарів, оскільки не впливає на зачаття, якщо воно не відбулося.
Щоб процедура ЕКЗ не була проведена даремно, при тонкому ендометрії її переносять. Для початку матку готують до прийому ембріона, після чого вже виконують перенос, який має високі шанси на результативність.
Лікування тонкого ендометрія – основне завдання перед проведенням ЕКЗ. Ризик неуспішного впровадження ембріона при прикордонної товщині ендометрію (0,7-1 см) досить великий – за статистикою лише 15 процедур зі ста мають успіх.
Для нормалізації внутрішнього шару матки жінці перед ЕКЗ призначаються гормональні препарати – спочатку естроген, а потім прогестерон.
Великою популярністю користується препарат Дюфастон, також лікарі призначають і інші засоби, в залежності від того, яка причина тонкощі ендометрія. Лікування проводиться до досягнення потрібної товщини, після чого вибирається вікно імплантації і проводиться сама процедура.
Проблеми з ендометрієм ставлять під сумнів практично будь-яку процедуру ЕКЗ, при якій би товщині вона не проводилася. Завжди стоїть питання про повноцінність такого, навіть подрощенного, ендометрія. Чи зможе він взяти ембріон і забезпечити йому подальший розвиток?
Лікарі користуються двома найбільш поширеними протоколами, за якими вони можуть здійснювати ЕКЗ.
У першому варіанті екстракорпоральне запліднення проводять на тлі замісної гормональної терапії. Естрогенами ендометрій підрощують до 8 мм, а потім підтримується прогестерону ще тиждень. Після того, як ембріон підсаджений, гормональну терапію продовжують.
Другий варіант – зміна природного циклу. На початковому етапі жінка отримує вітаміни і мікроелементи, а лікарі чекають визрівання фолікула. Коли це трапиться, вводять препарати з ХГЧ, які стимулюють овуляцію. Зробити це потрібно за 1,5 доби до передбачуваної пункції. Ще одним варіантом розвитку ситуації може бути вичікування овуляції, паркан яйцеклітини і подальше призначення прогестерону для поліпшення стану ендометрію.
Оптимальний варіант проведення ЕКЗ вибирається залежно від причин, що викликали тонкість ендометрія, і інших особливостей жіночого організму.
