Лікування хронічного ендометриту

Ендометрій — це епітеліальний шар, що покриває внутрішні стінки матки. Проникнення в порожнину органу патогенних мікроорганізмів може спровокувати запальний процес. Ця патологія називається гострий ендометрит. При відсутності лікування захворювання переходить в хронічну форму. За статистикою, 97% пацієнток з цим діагнозом — жінки репродуктивного віку, 3% — після менопаузи.

Хронічний ендометрит: що це?

Хронічний ендометрит — стан, при якому в ендометрії порушується баланс між мікроорганізмами на тлі зниження імунітету жінки.

Це призводить до стійкого запального процесу. Зазвичай хвороба протікає без симптомів. Запідозрити хронічне запалення ендометрія дозволяють такі неспецифічні симптоми:

• біль у тазу;
• аномальні маткові кровотечі;
• рясні виділення;
• незначне підвищення температури спостерігається лише на початковій стадії розвитку патології.

Подібні зміни не тільки знижують якість життя жінки, але і негативно позначаються на її здатності до зачаття. Ендометрит і вагітність тісно взаємопов’язані. Через те, що порушується структура тканини матки, плодове яйце не може закріпитися на її стінках. Це тягне за собою безпліддя, невдалі спроби ЕКЗ, невиношування вагітності.

Причини хронічного ендометриту

Хронічний ендометрит розвивається через відсутність або некоректне лікування гострого ендометриту. Патогенна мікрофлора може потрапити в порожнину матки з піхви. Спровокувати її безконтрольне розмноження здатне зниження імунітету у жінки.

До розвитку запального процесу також призводять:

• аборти, пологи, гінекологічні операції або маніпуляції, що проводяться з діагностичною метою, при яких можливе травмування матки;
• обструкція фаллопієвих труб;
• тривале або неправильне використання внутрішньоматкових спіралей;
• цервіцит, цистит, запалення і інфекції в інших органах.

Починається хвороба з гострої фази. Патологія повинна лікуватися в умовах стаціонару. У разі переходу ендометриту в хронічну стадію, терапія може проводитися амбулаторно.

Симптоми

Виявити захворювання може гінеколог під час огляду. При гострому ендометриті присутня болючість при пальпації і збільшення розміру органу. Крім цього, жінка може відчувати такі симптоми:

• відчуття тяжкості або спазми внизу живота;
• виділення коричневого відтінку;
• біль в області попереку.

При хронічному запаленні ендометрію єдине, що може турбувати пацієнтку — рясні слизові виділення (білі), зміна менструального циклу, біль в нижній частині живота. При цьому змінюється структура ендометрія, що покриває внутрішні стінки матки. Відновити його функціональність можливо тільки при системному лікуванні.

Діагностика

Так як симптоматика хронічного ендометриту не така явна, діагностувати його непросто. Щоб поставити діагноз, гінеколог призначає ряд лабораторних аналізів і використовує апаратні технології. Діагностика проводиться поетапно:

1. Під час візиту до гінеколога фахівець збирає анамнез, вивчає скарги з урахуванням провокуючих чинників.
2. Особливу увагу лікар приділяє способам контрацепції, якими користується пацієнт, перенесеним в минулому абортам і гінекологічним операціям.
3. Під час первинного обстеження гінеколог перевіряє болючість під час пальпації, оцінює характер виділень, величину матки з придатками.

Додатково можуть бути призначені такі дослідження:

• лабораторний аналіз крові і сечі;
• забір мазка з піхви для аналізу виділень;
• ультразвукове дослідження органів малого тазу.

УЗД не завжди може показати розвиток ендометриту. Тому при підозрі на хронічне запалення в порожнині матки використовуються такі методи:

1. Пайпель біопсія. Це щадна методика дослідження, завдання якої — забір тканин ендометрію за допомогою катетера для подальшого дослідження — імуногістохімії. Перевага цієї методики в тому, що для її проведення не потрібен наркоз. Виконують пайпель біопсію в другу фазу менструального циклу. В останній фазі циклу дослідження буде неінформативним.
2. Гістероскопія. Це методика обстеження порожнини матки за допомогою спеціального приладу — гістероскопу. Через зовнішній зів в матку вводиться еластична м’яка трубка, оснащена оптичною системою і каналом для введення інструментів. Збільшене зображення виводиться на монітор. Для поліпшення огляду порожнина матки промивається фізрозчином. Обстеження виконується в другу фазу менструального циклу.

Лікування

Лікування ендометриту складне і тривале. Його завдання — знизити інтенсивність запального процесу, усунути патогенну мікрофлору, підвищити місцевий імунітет. Медикаментозне лікування хронічного ендометриту може включати наступне:

1. Прийом антибактеріальних препаратів, якщо виявлена ​​патогенна мікрофлора в порожнині матки.
2. Імуностимулююча терапія, заснована на застосуванні імуномодуляторів. Додатково може призначатися фізіотерапія (електротерапія, магнітотерапія, електрофорез, лазеротерапія). Їх завдання — підвищення місцевого імунітету, дефіброзуючий ефект, поліпшення кровообігу і стимуляція неоангіогенезу.
3. Гормональна терапія. На завершення жінці призначають метаболічну і замісну гормональну терапію. Використовувані препарати покращують живлення тканин, підсилюють кровообіг і підвищують місцевий імунітет.

Для кожної пацієнтки терапія підбирається індивідуально в залежності від першопричини, віку та інших факторів.

Ендометрит і ендометріоз: різниця

Незважаючи на схожість, це різні поняття, які не варто плутати. Ендометрит — запальний процес в порожнині матки. Ендометріоз — захворювання, при якому епітелій, що вистилає матку всередині, поширюється за її межі, в тому числі на інші внутрішні органи.

Хронічний ендометрит вилікувати можна. Але для повного одужання буде потрібно від 3 до 6 місяців. Тому, щоб не допустити переходу патології в хронічну стадію, важливо регулярно проходити профілактичний огляд у гінеколога і своєчасно їх лікувати.