Останнім часом з розвитком технологій і вдосконаленням методів медичної діагностики при обстеженні вагітних жінок частіше стали виявляти міому матки. І причин цьому кілька. Одна з них криється в тому, що середньостатистичні матусі стали старше, і тут вже зовсім не рідкість гормональні порушення, внаслідок яких може розвинутися патологія.
Незважаючи на страшне назву діагнозу, не варто його надмірно боятися. Міома матки – це доброякісна пухлина, яка ніколи не провокує зростання ракових клітин, однак же, без належного контролю і лікування пухлини захворювання може доставити масу неприємних моментів і плачевних наслідків. Розберемося докладніше з цією недугою і його впливом на вагітність.
Яка ж природа виникнення міоми? Точної відповіді на це питання у лікарів немає, але все ж медики виділяють деякі фактори, які спонукають до розвитку міоми:
На ранніх етапах, ніяких зовнішніх проявів хвороба не дає і про її наявність жінка дізнається лише при огляді у гінеколога або при проведенні УЗД органів малого таза.
Однак в окремих випадках симптоми схожі з іншими захворюваннями, що викликають порушення статевої функції. Це можуть бути відхилення в протіканні менструальних циклів, наприклад, збільшена тривалість циклу або сильна кровотеча, болі в поперековому відділі і нижньої частини живота, часті позиви в туалет по малій нужді, іноді запори, в разі, коли пухлина може чинити тиск на кишечник.
Важливим фактором є форма, розташування й напрямок росту пухлини, адже від цього безпосередньо залежить успішність зачаття. Якщо міома виявлена до вагітності, то є резон порадитися з лікарем про вибір лікування і усунути проблему на етапі планування «цікавого» положення.
Однією з причин невдалих спроб завагітніти може бути наявність у майбутньої мами міоми матки, оскільки вона може викликати здавлювання маткових труб, а це може привести до утруднення просування сперматозоїдів по трубах.
Як правило, при невеликому розмірі міоми лікарями консервативне лікування, після чого ймовірність зачаття значно зростає. Якщо ж розмір пухлини досить великий, то тут може бути присутнім оперативне лікування. У деяких випадках, коли інших варіантів немає, потрібне видалення матки.
У разі, коли міома була виявлена у вагітної, але її розміри і розташування в репродуктивній системі некритичні, і тим більше, коли пухлина не зачіпає плаценту, медики рекомендують не турбуватися і не переривати вагітність. За статистикою зростання міоми спостерігається в першому і другому триместрах вагітності, і то, на думку більшості фахівців це носить фіктивний характер, оскільки в цей час збільшується і матка, на тлі чого і здається, що пухлина збільшується. У переважній більшості випадків в заключному триместрі розміри пухлини значно зменшуються.
У разі несприятливого розташування міоми і її розмірів, це може стати причиною викиднів або спровокувати передчасні пологи, оскільки міома займає корисну площу матки, як би відбираючи місце у плода, а також сприяє порушенням у кровопостачанні матки і перебоїв в роботі її мускулатури. Крім цього є дані, що міома може стати причиною народження дитини з деформованим черепом або викривленою шиєю.
Як правило, серед жінок, у яких виявлена міома, високий відсоток пологів шляхом кесаревого розтину або ж затяжних пологів при природному розродженні. Протягом останнього триместру і безпосередньо перед пологами лікарі обстежують майбутню маму і приймається рішення про те, яким шляхом буде проводитися розродження.
Сама міома може і не заважати природному виходу плода по родових шляхах, проте висока ймовірність неправильного передлежання, а це може утруднити проведення звичайних пологів. Крім того, в разі кесаревого розтину є ймовірність при виконанні розрізу потрапити на пухлину, і тоді лікар зможе видалити її.
Таким чином, виявлення міоми у вагітної жінки не повинно лякати, сучасна медицина володіє достатніми знаннями для збереження плоду, але все-таки, не варто сподіватися на його величність випадок і необхідно серйозно підходити до питання планування вагітності, пройти заздалегідь обстеження і виявити можливі перешкоди на шляху до заповітної мети. Адже з будь-якою хворобою на ранній стадії її розвитку простіше впоратися, ніж з вже запущеним недугою.
