Мукополісахаридоз

Глобальна поширеність мукополісахаридозу (МПС) становить 1 випадок на 162 тис. новонароджених. В Україні наразі відомо про 62 пацієнти з цим захворюванням. За даними національних общин хворих на МПС, усього у світі на цю патологію страждає близько 1500 людей. Частіше зустрічаються I, II і III типи: синдром Херлера, синдром Хантера і Санфіліппо відповідно. Географічно захворювання більш локалізовано в країнах з підвищеною частотою споріднених шлюбів.

Що це?

Під терміном «мукополісахаридоз» мається на увазі група рідкісних спадкових захворювань обміну речовин, які виникають в результаті порушення обміну речовин. Для мукополісахаридозу характерний дефіцит ферментів, без яких не відбувається розпад мукополісахаридів. Ці речовини відіграють важливу роль в роботі сполучної тканини, при відсутності необхідних ферментів в клітинах і тканинах відбувається процес накопичення, що призводить до важких фізичних і неврологічних змін.

Про захворювання

МПС уперше були описані C. Hunter у 1917 р. Автор спостерігав двох братів віком 8 і 10 років з порушенням опорно-рухового апарату, гепато-, сплено- і кардіомегалією, а також зі зниженням інтелекту. У 1919 р. G. Gurler описала ідентичну, але більш тяжку клінічну картину захворювання двох хлопчиків, які не були родичами. Ця патологія увійшла в літературу під назвою «мукополісахаридози» у 1952 р. завдяки дослідженням G. Brante, який виділив у печінці хворих фракцію, що містила гексозамін й уронову кислоту. У подальшому було встановлено, що ці речовини є глікозаміногліканами.

У цей же період був створений метод біохімічної діагностики МПС. У 70-х роках було окремо виділено сім видів захворювання. Перші методи лікування, засновані на замісній ферментній терапії, з’явилися тільки в 2000-х роках.

Види

МПС I характеризується грубими рисами обличчя, деформаціями скелета, ураженням органів, порушенням зору та слуху, розумовою відсталістю.

МПС II успадковується по рецесивному зчепленому з Х-хромосомою типу, з цієї причини частіше діагностується у хлопчиків.

При МПС III найбільше уражається центральна нервова система, що викликає поведінкові розлади та прогресуючу розумову відсталість.

МПС IV характеризується порушенням будови кісткової системи. В результаті виникають виражені деформації скелета.

МПС VI практично не тягне за собою розумову відсталість, проявляючись змінами сполучних тканин та скелета.

Найбільш рідкісною формою є МПС VII з дефіцитом бета-глюкуронідази, що призводить до деформацій скелета, затримки росту, неврологічних і серцевих ускладнень.

МПС IX при дефіциті гіалуронідази характеризується ураженням суглобів.

Симптоми мукополісахаридозу

До кістково-скелетних аномалій відносять низькорослість, сколіоз і кіфоз, потовщення кісток і суглобів, макроглосію, обмежену рухливість суглобів. Дане захворювання характеризується рядом неврологічних проявів, зокрема, вираженою затримкою когнітивного розвитку, гідроцефалією, епілептичними припадками. З боку офтальмологічної системи може спостерігатися помутніння рогівки, глаукома і підвищення внутрішньоочного тиску. Найбільш поширеними серцевими проблемами є кардіоміопатія і гіпертонія.

Причини мукополісахаридозу

Всі перераховані вище форми мукополісахаридозу є результатом мутацій певних генів, що кодують ферменти, які відповідають за розпад глікозаміногліканів. Більшість розладів МПС є аутосомно-рецесивними, тобто дитина повинна успадкувати одну копію мутантного гена від батька та матері. У тих випадках, коли у дитини є тільки одна копія гена з мутацією, він буде носієм захворювання.

Діагностика мукополісахаридозу

Діагностика зазвичай починається зі спостереження характерних симптомів, що вказують на мукополісахаридоз. Лабораторні дослідження включають глікозаміноглікани сечі (GAG), тести на ферменти та генетичне тестування. Також призначаються рентгенологічні дослідження і МРТ, які дозволяють оцінити стан внутрішніх органів, головного мозку, а також виявити накопичення глікозаміногліканів в тканинах; ехокардіографія та електрокардіограма, офтальмологічні тести та аудіологічне обстеження. До пренатальних методів відносять біопсію хоріона і амніоцентез.

Лікування симптомів мукополісахаридозу

Лікування мукополісахаридозу відрізняється в залежності від його виду, спрямоване на полегшення симптомів і поліпшення якості життя пацієнтів.

Консервативне лікування

Під консервативним лікуванням розуміють замісну ферментну терапію, яка уповільнює накопичення глікозаміногліканів в клітинах і тканинах. Найбільш часто використовуються ларонідаза, ідуроназа, сульфатаза і галсульфаза. Додатково призначаються протизапальні та знеболюючі препарати для зняття больового синдрому, що виникає при деформації суглоба.

Хірургічне лікування

Основним напрямком хірургічного лікування є ортопедичні операції, зокрема, корекція деформацій хребта, суглобів, остеотомія. Якщо у пацієнта є проблеми з диханням, може бути показана трахеостомія, аденоїдектомія, тонзилектомія.

Профілактика

Профілактичні заходи включають генетичне консультування, пренатальну діагностику (амніоцентез або біопсія хоріона), неонатальний скринінг.

Реабілітація

Реабілітаційні заходи спрямовані на поліпшення якості життя пацієнтів. Завдяки фізіотерапії зміцнюються м’язи і зберігається рухливість суглобів, тренується координація і рівновага. Метод гідротерапії знижує навантаження на суглоби. Залежно від прояву захворювання призначають логопедичну та когнітивну терапію.

Питання-відповідь

Наші лікарі відповіли на найпоширеніші питання, що стосуються мукополісахаридозу:

Який лікар лікує мукополісахаридоз?

Діагностикою та координацією лікування займається лікар-генетик. Однак лікування багатопрофільне, тому педіатр або терапевт, ортопед, невролог, кардіолог, пульмонолог, офтальмолог, логопед і психолог, хірург.

Який прогноз при мукополісахаридозі?

На прогноз впливають такі фактори, як тип МПС і тяжкість захворювання. При важких формах захворювання тривалість життя може обмежуватися 10-15 роками, при більш легких формах хворі можуть дожити до зрілого і старості.

Чи можна попередити розвиток захворювання?

Для сімей, в яких є випадки мукополісахаридозу або якщо батьки є носіями мутації, важливо пройти генетичне консультування перед плануванням вагітності. Для пар з високим ризиком народження дитини з МПС існують пренатальні методи діагностики, які дозволяють виявити захворювання ще до пологів. ЕКЗ з передімплантаційною генетичною діагностикою передбачає перевірку ембріонів на мутації перед їх імплантацією в матку.