Хронічний цервіцит

Що таке хронічний цервіцит?

Хронічний цервіцит – це запальне захворювання шийки матки, яке розвивається в результаті тривалого інфекційного або неінфекційного впливу. На відміну від гострого процесу, хронічна форма захворювання протікає з менш вираженою симптоматикою, що часто призводить до того, що жінки тривалий час не підозрюють про проблему. Запалення може поширюватися на різні шари тканини шийки матки, викликаючи її потовщення, зміна структури і навіть ерозивні процеси.

Головна небезпека хронічного цервіциту полягає в тому, що він створює сприятливі умови для розвитку інших гінекологічних захворювань, в тому числі і передракових станів. Тривале запалення послаблює місцевий імунітет, підвищує ризик інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ) і може призвести до структурних змін у тканинах. Тому своєчасне виявлення та лікування хронічного цервіциту відіграє важливу роль у збереженні жіночого здоров’я.

Про захворювання

Цервіцит – одне з найпоширеніших гінекологічних запальних захворювань. Вона переходить в хронічну форму, якщо гостра стадія не була повністю вилікувана або якщо організм жінки регулярно піддається впливу провокуючих чинників.

На відміну від гострого цервіциту, який супроводжується яскраво вираженими симптомами, такими як біль внизу живота і рясні виділення, хронічний процес може проявлятися лише незначним дискомфортом. Однак це не робить його менш небезпечним. Тривале запалення призводить до зміни структури тканин, а в деяких випадках до утворення рубців і ерозій, що може вплинути на репродуктивну функцію.

Види

Хронічний цервіцит класифікують в залежності від причини, характеру запального процесу і глибини ураження тканин.

За збудником захворювання може бути бактеріальним, вірусним, грибковим або викликаним найпростішими. Найбільш поширеним є інфекційний цервіцит, пов’язаний з хламідіями, гонококами, вірусом герпесу або кандидозом.

За характером запального процесу розрізняють катаральний, гнійний і атрофічний цервіцит. Катаральна форма характеризується почервонінням і набряком слизової оболонки, при гнійному цервіциті спостерігаються рясні гнійні виділення, а атрофічний варіант частіше зустрічається у жінок в період менопаузи і супроводжується витончення тканин.

Симптоми

Клінічна картина хронічного цервіциту може бути стертою, але при уважному ставленні до свого організму жінка може помітити ознаки захворювання. До найбільш поширених симптомів можна віднести зміну характеру виділень – вони можуть стати більш рясними, каламутними, слизовими або навіть з домішками гною.

Больовий синдром виражений слабо, але деякі жінки періодично відчувають тягнуть болі внизу живота або дискомфорт під час статевого акту. Іноді захворювання супроводжується свербінням або відчуттям сухості в піхві.

Причин

Основною причиною хронічного цервіциту є інфекції, що передаються статевим шляхом, а також умовно-патогенні мікроорганізми, які активізуються при зниженні імунітету. Нелікований хламідіоз, гонорея, вірус герпесу або кандидоз можуть призвести до тривалого запалення шийки матки, яке важко піддається лікуванню.

До неінфекційних причин відносять механічні травми, які можуть виникнути після пологів, аборту або діагностичного вискоблювання. Гормональні зміни, пов’язані з менопаузою або прийомом деяких лікарських препаратів, також можуть сприяти розвитку атрофічного цервіциту.

Діагностика

Діагностика хронічного цервіциту починається з гінекологічного огляду, під час якого лікар може помітити почервоніння, припухлість або структурні зміни на шийці матки. Для підтвердження діагнозу призначаються додаткові дослідження, такі як мікроскопія мазка, ПЛР-аналіз на інфекції та бактеріологічний посів.

Обов’язковим етапом обстеження є кольпоскопія – метод, що дозволяє детально розглянути шийку матки під збільшенням. У деяких випадках біопсія проводиться, якщо є підозра на передракові процеси.

Лечение хронического цервицита

Лечение зависит от причины заболевания и степени поражения тканей. При инфекционной природе цервицита назначаются антибактериальные, противовирусные или противогрибковые препараты в зависимости от выявленного возбудителя. Дополнительно применяются пробиотики для восстановления микрофлоры и местные средства – вагинальные свечи, гели и антисептические растворы. Если причиной стало нарушение гормонального фона, могут быть рекомендованы препараты, нормализующие уровень эстрогенов.

Хірургічне лікування

У деяких випадках при неефективності консервативної терапії застосовується хірургічне лікування. Методи включають кріодеструкцію (заморожування уражених ділянок), лазерну терапію, радіохвильове лікування, діатермокоагуляцію. Ці процедури спрямовані на видалення змінених тканин і стимуляцію регенерації здорового епітелію.

Профілактика

Щоб запобігти розвитку хронічного цервіциту, важливо дотримуватися правил інтимної гігієни, використовувати бар’єрні методи контрацепції і уникати частої зміни статевих партнерів. Регулярне звернення до гінеколога дозволяє своєчасно виявляти і лікувати інфекції, не допускаючи їх переходу в хронічну форму.

Здоровий спосіб життя, збалансоване харчування і відмова від шкідливих звичок також сприяють підтримці імунітету, що знижує ризик розвитку запальних захворювань.

Реабілітація

Після лікування важливо стежити за станом шийки матки, регулярно здавати мазки на флору і проходити кольпоскопію. Відновний період може включати в себе прийом препаратів для нормалізації мікрофлори і фізіотерапевтичні процедури.

Питання-відповідь

Який лікар лікує хронічний цервіцит?

Діагностикою та лікуванням хронічного цервіциту займається лікар-гінеколог.

Як вилікувати хронічний цервіцит?

Лікування залежить від причини хронічного цервіциту і включає антибактеріальну або противірусну терапію, препарати місцевої дії і відновлення мікрофлори піхви. У деяких випадках використовуються хірургічні методи.

Чим небезпечний хронічний цервіцит при вагітності?

Запальний процес може збільшити ризик передчасних пологів, інфікування плода або розвитку ускладнень, тому важливо лікувати захворювання до планування вагітності.