Гіпогонадизм

Про захворювання

Гіпогонадизм — це стан, при якому статеві залози виробляють недостатньо статевих гормонів або порушується утворення статевих клітин. У чоловіків частіше йдеться про зниження вироблення тестостерону яєчками і порушення сперматогенезу. У жінок гіпогонадизм пов’язаний із недостатньою функцією яєчників і зниженням рівня естрогенів. У цій статті основний акцент зроблено на практичних питаннях, які важливі пацієнту: які симптоми мають насторожити, як підтверджують діагноз і чому лікування не можна починати лише за скаргами.

Гіпогонадизм не є діагнозом, який ставиться за однією ознакою, наприклад за зниженням лібідо або втомою. Ці симптоми можуть бути пов’язані з анемією, депресією, порушенням сну, ожирінням, захворюваннями щитоподібної залози, хронічним стресом, прийомом ліків та іншими причинами. Тому лікар оцінює не лише скарги, а й лабораторні показники, вік, статевий розвиток, фертильність, супутні захворювання і прийняті препарати.

Класифікація

Класифікація гіпогонадизму ґрунтується на тому, де розташоване основне порушення: у самих статевих залозах або в системі гормональної регуляції з боку гіпоталамуса і гіпофіза. Це важливо для лікування. Наприклад, при первинному ураженні яєчок або яєчників одна тактика, а при порушенні сигналів від гіпофіза — інша. Також лікар враховує вік початку захворювання: до статевого дозрівання, після нього або в зрілому віці.

Основні варіанти гіпогонадизму, які враховують при діагностиці:

• первинний гіпогонадизм — статеві залози працюють недостатньо, попри стимулювальні сигнали з боку гіпофіза;
• вторинний, або гіпогонадотропний, гіпогонадизм — проблема пов’язана з недостатньою стимуляцією з боку гіпоталамуса або гіпофіза;
• вроджений гіпогонадизм — пов’язаний із генетичними або внутрішньоутробними причинами і може проявлятися порушенням статевого розвитку;
• набутий гіпогонадизм — розвивається після травм, операцій, інфекцій, пухлин, опромінення, прийому деяких препаратів або на тлі хронічних захворювань;
• функціональне зниження статевих гормонів — може бути пов’язане з ожирінням, тяжкими хронічними хворобами, вираженим стресом, дефіцитом харчування або порушенням сну;
• вікове зниження тестостерону в чоловіків — потребує обережної оцінки, адже не всяке зниження рівня тестостерону в літнього чоловіка означає хворобу, що потребує замісної терапії.

Головне завдання класифікації — не поставити складний термін, а зрозуміти механізм порушення. При первинному гіпогонадизмі зазвичай підвищуються ФСГ і ЛГ, адже гіпофіз намагається стимулювати статеві залози. При вторинному варіанті ці гормони знижені або перебувають на неадекватно нормальному рівні. Таку різницю допомагають побачити гормональні аналізи, на які спирається лікар при подальшому обстеженні.

Причини розвитку патології

Причини гіпогонадизму залежать від статі, віку і форми захворювання. У чоловіків первинний гіпогонадизм може бути пов’язаний із синдромом Клайнфельтера, пошкодженням яєчок, перенесеним орхітом, хіміотерапією, променевою терапією, травмою, операціями або тяжким варикоцеле в окремих клінічних ситуаціях. У жінок первинна недостатність яєчників може бути пов’язана з генетичними причинами, аутоімунними процесами, наслідками хіміотерапії, променевої терапії або хірургічного видалення яєчників.

Основні причини і фактори ризику гіпогонадизму:

• генетичні порушення, зокрема синдром Клайнфельтера в чоловіків і деякі хромосомні порушення в жінок;
• вроджені порушення роботи гіпоталамуса або гіпофіза;
• пухлини гіпофіза або гіпоталамуса, а також наслідки операцій і опромінення цієї ділянки;
• підвищений рівень пролактину, який може пригнічувати гормональну регуляцію статевих залоз;
• травми, операції, запальні захворювання або перекрут яєчка в чоловіків;
• аутоімунне ураження яєчників або яєчок;
• хіміотерапія і променева терапія, здатні пошкоджувати статеві залози;
• прийом анаболічних стероїдів, зовнішнього тестостерону, опіоїдних знеболювальних і деяких інших препаратів;
• ожиріння, погано контрольований цукровий діабет, апное сну і тяжкі хронічні захворювання;
• виражений дефіцит харчування, різке зниження маси тіла, надмірні фізичні навантаження;
• тривалий тяжкий стрес і порушення сну як фактори функціонального зниження гормонів.

Вторинний гіпогонадизм виникає, коли гіпоталамус або гіпофіз не дають достатнього сигналу статевим залозам. Причинами можуть бути пухлини гіпофіза, підвищений пролактин, наслідки операцій або опромінення в ділянці головного мозку, травми, деякі системні захворювання, виражене зниження маси тіла, надмірні фізичні навантаження, тяжкий стрес, опіоїдні знеболювальні й анаболічні стероїди. У чоловіків зовнішній тестостерон і анаболічні препарати можуть пригнічувати власне вироблення гормонів і сперматозоїдів.

Важливо відрізняти стійкий гіпогонадизм від тимчасового функціонального зниження гормонів. Наприклад, ожиріння, погано контрольований цукровий діабет, апное сну, хронічне запалення і тяжкі захворювання можуть знижувати рівень тестостерону і призводити до ендокринного безпліддя. У таких випадках лікування має включати корекцію основної проблеми. Призначення гормонів без розуміння причини може бути неефективним і небезпечним.

Симптоми

Симптоми гіпогонадизму залежать від того, коли виник дефіцит гормонів. Якщо порушення з’являється до статевого дозрівання, у підлітка може затримуватися розвиток вторинних статевих ознак: ріст волосся за чоловічим або жіночим типом, зміна голосу в хлопчиків, розвиток молочних залоз у дівчаток, початок менструацій. У дорослих прояви часто менш помітні і наростають поступово.

Основні симптоми гіпогонадизму, які потребують уваги:

• зниження статевого потягу;
• еректильні порушення в чоловіків;
• зменшення кількості ранкових ерекцій;
• безпліддя або труднощі із зачаттям;
• нерегулярні менструації або їх відсутність у жінок;
• припливи жару, нічна пітливість, сухість піхви в жінок;
• підвищена втомлюваність, зниження витривалості;
• зменшення м’язової маси і сили;
• збільшення жирової тканини;
• зниження настрою, дратівливість, порушення сну;
• зменшення росту волосся на обличчі й тілі в чоловіків;
• зниження щільності кісткової тканини при тривалому дефіциті гормонів;
• затримка або порушення статевого дозрівання в підлітків.

У чоловіків гіпогонадизм може проявлятися зниженням лібідо, погіршенням ерекції, зменшенням кількості ранкових ерекцій, чоловічим безпліддям, зниженням м’язової маси, збільшенням жирової тканини, втомлюваністю, зниженням настрою, зменшенням росту волосся на тілі. При тривалому дефіциті тестостерону можлива втрата щільності кісткової тканини і підвищений ризик переломів.

У жінок можливі нерегулярні або відсутні менструації, безпліддя, припливи жару, нічна пітливість, сухість піхви, болючість при статевому контакті, зниження лібідо, дратівливість, порушення сну. При тривалому дефіциті естрогенів також зростає ризик зниження мінеральної щільності кісток.

Симптоми гіпогонадизму неспецифічні. Втома, зниження настрою, набір ваги і сексуальні порушення можуть мати багато причин. Тому діагноз підтверджують лабораторно і клінічно. Особливо важливо звернутися до лікаря, якщо симптоми поєднуються з безпліддям, відсутністю статевого дозрівання, порушенням менструального циклу, зменшенням яєчок у чоловіка, виділеннями з молочних залоз, головними болями або порушенням зору.

Діагностика гіпогонадизму

Діагностика починається з огляду і докладного збору анамнезу на прийомі уролога-андролога. Лікар уточнює вік появи симптомів, особливості статевого розвитку, репродуктивні плани, перенесені операції, травми, інфекції, хіміотерапію, променеву терапію, прийом ліків, анаболічних стероїдів, опіоїдів та інших препаратів. У чоловіків оцінюють розмір яєчок, ознаки дефіциту андрогенів і стан статевої функції. У жінок оцінюють менструальний цикл, симптоми дефіциту естрогенів і можливі причини порушення овуляції.

У чоловіків загальний тестостерон зазвичай визначають вранці, адже його рівень змінюється протягом доби. При межових результатах аналіз повторюють, а також оцінюють вільний тестостерон або показники, які допомагають його розрахувати, за клінічними показаннями. Додатково призначають ЛГ, ФСГ, пролактин, іноді ТТГ, феритин, глюкозу, глікований гемоглобін та інші аналізи залежно від ситуації.

У жінок обстеження може включати ФСГ, ЛГ, естрадіол, пролактин, ТТГ, тест на вагітність при затримці менструації, антимюллерів гормон за показаннями, УЗД органів малого тазу. При підозрі на пухлину гіпофіза, виражене підвищення пролактину, головні болі, порушення зору або поєднаний дефіцит гормонів може знадобитися МРТ гіпофіза.

Якщо є безпліддя, діагностика має враховувати репродуктивні цілі. У чоловіків оцінюють спермограму, адже замісна терапія тестостероном може пригнічувати сперматогенез. У жінок лікар оцінює овуляцію, оваріальний резерв і стан матки. При підозрі на генетичну причину може знадобитися консультація генетика.

Лікування гіпогонадизму

Лікування залежить від причини, статі, віку, вираженості симптомів і репродуктивних планів. При стійкому дефіциті тестостерону в чоловіків лікар може розглянути замісну терапію тестостероном, але лише після підтвердження діагнозу й оцінки протипоказань. Така терапія не призначається для самостійного підвищення енергії або спортивних результатів. Вона потребує контролю крові, рівня тестостерону, симптомів, побічних ефектів і стану простати за віковими показаннями.

Якщо чоловік планує батьківство, тестостерон зазвичай не є підходящим рішенням, адже може знижувати вироблення сперматозоїдів. У таких випадках лікар розглядає інші методи стимуляції гормональної осі, якщо вони показані і відповідають причині порушення. При гіпогонадотропному гіпогонадизмі в частини пацієнтів можливе лікування, спрямоване на відновлення сперматогенезу, але схема підбирається лише фахівцем.

У жінок лікування залежить від діагнозу. При первинній недостатності яєчників може обговорюватися гормональна терапія до віку природної менопаузи, якщо немає протипоказань. При функціональному гіпогонадизмі важливі відновлення харчування, корекція маси тіла, зниження надмірних навантажень, лікування стресу, порушень сну і супутніх захворювань. Якщо причина пов’язана з пухлиною гіпофіза, підвищеним пролактином або системним захворюванням, лікування спрямовують на основну патологію.

Наразі точних наукових даних про користь універсальних біодобавок для лікування справжнього гіпогонадизму немає. Вітаміни і мікроелементи можуть призначатися при підтвердженому дефіциті, але вони не замінюють діагностику і лікування причини. Самостійний прийом гормонів, анаболічних стероїдів або препаратів для стимуляції статевої функції може погіршити стан і ускладнити подальше лікування.

Профілактика гіпогонадизму

Не всі форми гіпогонадизму можна запобігти. Генетичні причини, частина вроджених порушень і наслідки необхідного протипухлинного лікування не завжди піддаються профілактиці. Але частина факторів ризику контрольована. Важливо уникати анаболічних стероїдів, не приймати гормональні препарати без призначення лікаря, своєчасно лікувати захворювання гіпофіза, цукровий діабет, ожиріння, апное сну і хронічні запальні захворювання.

Перед хіміотерапією, променевою терапією або операціями, які можуть вплинути на фертильність, пацієнту слід заздалегідь обговорити з лікарем збереження репродуктивного матеріалу, якщо це можливо за термінами і станом здоров’я. Чоловікам може бути запропонована кріоконсервація сперми, жінкам — варіанти збереження фертильності за показаннями.

Регулярне звернення до лікаря важливе при затримці статевого розвитку в підлітків, порушенні менструального циклу, безплідді, зниженні лібідо, еректильних порушеннях, вираженій втомі в поєднанні з іншими ознаками гормонального дефіциту. Рання діагностика допомагає відрізнити тимчасове функціональне зниження гормонів від стійкого гіпогонадизму і обрати безпечну тактику.

Часті запитання (FAQ)

Гіпогонадизм — це лише чоловіча хвороба?

Ні. Гіпогонадизм буває в чоловіків і жінок. У чоловіків частіше обговорюють дефіцит тестостерону, у жінок — недостатню функцію яєчників і дефіцит естрогенів.

Чи можна поставити діагноз лише за низьким тестостероном?

Ні. У чоловіків діагноз потребує поєднання симптомів і підтвердженого низького рівня тестостерону при коректно виконаних аналізах. Також потрібно визначити причину зниження.

Чи небезпечний самостійний прийом тестостерону?

Так. Він може пригнічувати вироблення власних гормонів і сперматозоїдів, погіршувати фертильність і спричиняти побічні ефекти. Таке лікування допустиме лише за призначенням лікаря.

Чи можна мати дітей при гіпогонадизмі?

У багатьох випадках це можливо, але тактика залежить від причини. Якщо пацієнт планує вагітність, про це потрібно сказати лікарю до початку гормонального лікування.

Чи допомагають вітаміни відновити гормони?

При підтвердженому дефіциті вітамінів або мікроелементів їх корекція може бути корисна. Але наразі точних наукових даних про те, що універсальні добавки лікують справжній гіпогонадизм, немає.