Сечокам’яна хвороба

Що таке сечокам’яна хвороба?

Сечокам’яна хвороба — це стан, при якому кристали утворюються в нирках або вздовж сечових шляхів, поступово перетворюючись на камені. Вони відрізняються за складом, розміром і формою, тому поводяться по-різному: від тихого «орендаря» в чашечці до причини раптової ниркової коліки. Хвороба поширена серед людей працездатного віку, але також зустрічається у підлітків і літніх людей, а також із певними метаболічними порушеннями — навіть у дітей.

Важливо, щоб лікар підкреслив просту річ: небезпечний не лише камінь, а й його наслідки. Він може блокувати витік сечі, травмувати слизову оболонку, спровокувати інфекцію, а при тривалій непрохідності — пошкоджувати нирку. Саме тому стратегія лікування завжди індивідуальна і спрямована не лише на «розрив і видалення», а й на контроль причини утворення та запобігання рецидивам.

Типи сечокам’яної хвороби

Клініка зосереджується насамперед на локалізації конкрементів, оскільки від цього залежать прояви та тактика. Камінь у нирці може не згадувати про себе роками, тоді як невелике утворення, що застрягло у вузькому місці сечоводу, викликає типові коліки.

• Ниркова форма
• Сечовідна форма
• Камені сечового міхура
• Комбіновані ураження кількох відділів

Класифікація каменів

Склад каменю визначає як поведінку, так і профілактику. Варіанти, що містять кальцій, є найпоширенішими, але клініцист ніколи не обмежується припущенням — при першій нагоді матеріал відправляють на спектральний аналіз. Це дозволяє суттєво обрати дієту та корекцію метаболізму, а не «на всяк випадок».

• Оксалатні кальцієві
• Фосфатні кальцієві
• Уратні (сечокислі)
• Струвітні (інфекційні, містять магній-амоній-фосфат)
• Цистинові та інші рідкісні спадкові

Симптоми сечокам’яної хвороби

Зображення залежить від розміру та розташування каменю. Невеликий камінь у нирці часто є знахідкою УЗД. Переміщення до сечоводу змінює все: раптовий сильний біль у боці або нижній частині спини, тривога, нудоту, іноді кров у сечі. Біль може «поширюватися» вниз по животу і в пах, коли камінь просувається. Лихоманка та озноб на тлі болю є тривожною ознакою поєднання непрохідності та інфекції, що є ознакою необхідністі термінової допомоги.

• Різкий, хвилеподібний біль уздовж сечоводу
• Гематурія — від мікроскопічної до видимої
• Часте або утруднене сечовипускання з відчуттям терміновості
• Нудота, блювання та пітливість на піку болю
• Лихоманка при приєднанні інфекції

Причини сечокам’яної хвороби

Камені з’являються, коли сеча перенасичена солями і не має природних інгібіторів кристалізації. На це впливають спадкові характеристики, вживання алкоголю, харчування, клімат, медикаменти та хвороби. Головна ідея для пацієнта проста: камені — це не лише «погана вода» або «шоколад з щавелевою кислотою», частіше це сума факторів, які можна розібрати та виправити.

• Недостатнє споживання рідини та надмірне потовиділення
• Надлишок солі та тваринного білка, надлишок оксалатів або пурінів у раціоні
• Інфекції сечовивідних шляхів, особливо ті, що спричинені бактеріями, що виробляють уреази
• Метаболічні порушення — гіперкальціурія, гіпоцитратурія, гіперурикозурія
• Ліки та системні причини — гіперпаратиреоз, подагра, баріатрична хірургія, вітамінізація вітаміном C у високих дозах

Діагностика сечокам’яної хвороби

По-перше, лікар уточнює симптоми та фізично оцінює пацієнта, але все вирішується за допомогою візуалізації. Золотим стандартом підтвердження є низькодозове неконтрастне КТ нирок і сечовивідних шляхів: воно показує майже будь-які камені, їхню щільність, точне положення та ступінь обструкції.

Ультразвук залишається корисним, особливо у вагітних жінок і дітей, для виявлення розширення тазової системи та великих мозків. Звичайний рентген допомагає, якщо камінь є радіопаком, але дозволяє ураду проходити крізь нього.

Водночас проводять загальний аналіз сечі з мікроскопією — перевіряють наявність еритроцитів, лейкоцитів, кристалів, перевіряють pH. Посів сечі є обов’язковою при температурі та болю. Для оцінки функції нирок і безпеки втручання потрібна біохімія крові з креатиніном та електролітами. Після зняття гостроти обговорюється метаболічне обстеження: аналіз каменів, цілодобовий збір сечі на кальцій, оксалати, цитрат, сечову кислоту та натрій є внеском у запобігання рецидивам, а не є «зайвими тестами».

Методи лікування сечокам’яної хвороби

Тактика базується на чотирьох питаннях: чи є інфекція, чи є непрохідність, який розмір і де знаходиться камінь, а також наскільки серйозні симптоми. Якщо біль контрольований, немає ознак інфекції, а камінь маленький і розташований дистально, йому часто дають можливість самостійно вийти за підтримки медикаментів. Обструкція на тлі лихоманки є загрозою уросепсису, тут первинним є не «дроблення», а термінове відновлення відтоку сечі через стент або нефростому з подальшим плановим видаленням каменя.

В інших випадках обирають один із мінімально інвазивних методів видалення, враховуючи склад і щільність каменю, анатомію. Мета — швидко і безпечно повернути відтік сечі, зняти біль, а потім розпочати профілактику.

Консервативне лікування

У гострій фазі НПЗП слугують основою — вони одночасно анестезують і зменшують набряк стінки сечоводу. У випадку нудоти показані протиблювотні засоби. Для дистальних каменів у сечоводі довжиною 5-10 мм багато урологів призначають медикаментозну терапію альфа-блокаторами для підвищення ймовірності спонтанного проходження. Вживання достатньої кількості води в розпал коліки не прискорює вихід і може посилити біль, тому режим обирається розумно: підтримувати гідратацію без «затоплення».

Уратні камені чутливі до розчинення: лужування сечі до pH 6,5-7,0 розчинами цитрату калію та зниження урікемії дозволяють обходитися без інструментального втручання. Будь-яка антибіотикотерапія є виправданою лише у випадку доведеної інфекції.

У разі рецидивів після зменшення гостроти обговорюється метаболічна профілактика — від цитрату калію при гіпоцитратурії до тіазидних діуретиків при гіперкальціурії або алопуринолу при гіперурикозурії у пацієнтів із кальцієво-оксалатними каменями.

Дієтична терапія при сечокам’яній хворобі

Харчування — це не універсальна дієта «без усього», а адресна корекція ризиків. Більшість пацієнтів користуються простим правилом: пити так, щоб добовий об’єм сечі був не менше 2-2,5 літра, обмежувати натрій ~ 2 г на день (близько 5 г кухонної солі), підтримувати нормальне, але не низьке кальцієве навантаження 1000-1200 мг на день від їжі. Дефіцит кальцію, всупереч інтуїції, підвищує всмоктування оксалатів і підвищує ризик утворення каменю.

У випадку оксалатних каменів частка продуктів із високим вмістом оксалату зменшується, і уникаються високі дози вітаміну C.

Газовані напої з фруктозою, надлишком міцного чаю та кавою не обов’язково мають зникнути назавжди, але їхня кількість має значення. Дієта завжди поєднується з лабораторним контролем, інакше це лише припущення.

Хірургічне лікування

Сучасна урологія має три основні мінімально інвазивні підходи. Зовнішня ударна хвильова літотрипсія ефективна при дрібних м’яких каменях з низькою щільністю та сприятливою анатомією, особливо в нирках. Уретероскопія з лазерною літотрипсією природними шляхами дозволяє видалити більшість каменів у сечоводі та частини нирок, встановлюючи стент за показаннями. Перкутанна нефролітотомія застосовується при великих каменях нирки, коралоподібних конкрементах і складній анатомії, забезпечуючи високий шанс «чистої» нирки за одну процедуру.

Бувають ситуації, коли спочатку рятують нирку, а потім видаляють камінь. Непрохідність плюс інфекція є ознакою для термінової декомпресії: встановлюють внутрішній стент або зовнішню нефростомію для відтоку сечі, беруть посіви, проводять антибіотикотерапію. Після стабілізації обирають остаточний спосіб видалення. Відкриті та лапароскопічні операції сьогодні рідкісні і необхідні у спеціальних анатомічних випадках.

Ускладнення сечокам’яної хвороби

Застряглий камінь запускає гідронефроз — підвищення тиску в нирковій мисці, яке за тривалого існування ушкоджує паренхіму. На травмованій слизовій легко приєднується інфекція, формуються рецидивуючі пієлонефрити, а за поєднання обструкції з бактеріальним процесом розвивається уросепсис. Хронічне запалення призводить до стриктур сечоводу, зниження функції нирки, інколи — до необхідності її видалення. Будь-які ознаки інфекції на тлі болю та порушеного відтоку — привід не зволікати зі зверненням по медичну допомогу.

Профілактика

Профілактика починається з розуміння вашого власного типу утворення каменю та факторів ризику. Після першого епізоду варто обговорити метаболічне обстеження з урологом, особливо якщо камінь з’явився в молодому віці, був множинним, великим або має сімейну історію. Прості та дієві підтримки — достатня гідратація, помірне споживання солі, контроль ваги, регулярна фізична активність і корекція дефіциту цитрату у разі його дефіциту.

Пацієнти з інфекційними струвітовими каменями критично усувають бактеріальну причину та повністю видаляють кам’яний субстрат, інакше рецидиви неминучі. При цистинурії профілактика базується на інтенсивній гідратації та лужності, а в уратних каменях — на контролі пуринів і pH сечі. План спостережень включає періодичний аналіз сечі та контроль візуалізації відповідно до показань.

Реабілітація

Після ендоскопічних втручань відновлення зазвичай проходить швидко. У перші дні рекомендують адекватне знеболювання, достатнє пиття та щадну активність без важких навантажень.

При встановленому стенті можливі дискомфорт під час сечовипускання та часті позиви — це тимчасово і минає після його видалення.

Через 2–4 тижні обговорюють результати аналізу каменя та уточнюють персональний план профілактики, щоб втручання стало фінальною точкою епізоду, а не паузою до наступного.

Поширені запитання (FAQ)

Чи правда, що камені утворюються через «жорстку воду»?
Вода з мінералами сама по собі не утворює камені, якщо загальний об’єм сечі достатній. Гідратація, сіль у раціоні, білок і індивідуальні метаболічні характеристики набагато важливіші.

Чи можливо «розчинити» будь-який камінь?
Ні. Уратні камені можна розчинити, якщо сеча достатньо лужна. Кальцієвмісні, струвіти та більшість змішаних каменів потребують інструментального видалення або подрібнення та запобігання рецидивам.

Чи допомагають трави та «діуретики»?
Трав’яні засоби можуть делікатно підвищувати діурез, але не роздавлюють і не розчиняють кальцієві камені. Самолікування відволікає увагу від необхідної діагностики і може спровокувати рух великого каменя.

Чи обов’язково дотримуватися дієти без кальцію, якщо камінь містить кальцій?
Ні. Низький рівень кальцію в раціоні підвищує засвоєння оксалату в кишечнику та підвищує ризик утворення каменів. Рекомендується нормальна добова доза кальцію з їжі та обмеження солі.

Коли потрібна термінова госпіталізація?
У разі сильного болю, який не полегшується прийомом таблеток, температура та озноб на тлі порушеного відтоку сечі, односторонній біль у пацієнтки з однією ниркою під час вагітності, а також при ознаках посилення інтоксикації. У таких випадках затримка є небезпечною.

Чи потрібно проходити огляд після першого каменя в житті?
Це цілком логічно. Мінімум — аналіз сечі, оцінка функції нирок, ультразвук. Якщо камінь вийде, його аналіз стане ключем до профілактики. Якщо ранній початок хвороби, наявність множинних каменів або сімейний анамнез, рекомендується розширене метаболічне обстеження та детальна корекція харчування.