Згідно з медичною статистикою, однією з поширених причин безпліддя (майже ¾ всіх випадків) є гінекологічне захворювання ендометріоз, що виражається в тому, що клітини ендометрія, зазвичай вистилають внутрішню поверхню матки, починають з’являтися і розвиватися в незвичних місцях репродуктивної системи жіночого організму, наприклад, в маткових трубах, яєчниках і т.п.
Такі вогнища ураження провокують появу спайок в маткових трубах, порушують нормальний процес овуляції і знижують “функціональність” ендометрія в матці, тим самим сприяючи неможливості зачаття або викликаючи різні проблеми при настанні вагітності. Про цю хворобу, її симптоми, діагностування та лікування піде мова в даній статті.
Утворення
Розберемо менструальний цикл докладніше, оскільки життєвий цикл ендометрію безпосередньо залежить від цього процесу.
Фолікул, що містить яйцеклітину, готову до запліднення розкривається і яйцеклітина потрапляє в черевну порожнину, потім захоплюється фімбріями і потрапляє в маткову трубу, в якій при сприятливих умовах, власне, і відбувається зустріч з чоловічим сім’ям, і починається зародження ембріона.
Якщо запліднення не відбувається, то фолікул вступає в зворотну фазу, а в матці, підготовленої до прийому майбутнього ембріона, відбувається відторгнення ендометрію, що вистилає її порожнину і харчується за рахунок кровоносних судин навколо.
Внаслідок цього судини лопаються і спостерігаються зовнішні прояви менструації у вигляді виділень. Нескладно здогадатися: якщо ендометрій виявляється поза маткою, що і відбувається при ендометріозі, то такі метаморфози за умови ослабленою імунною системи можуть привести до негативних наслідків, наприклад, стати причинами появи спайок в фаллопієвих трубах.
Саме тому дане захворювання посідає 3 місце в рейтингу небезпечних хвороб гінекологічної спрямованості після запальних захворювань і міоми (фіброми) матки. Ендометріоз діагностується у кожної 2-3 жінки, яка страждає безпліддям.
Причини ендометріозу
Причини виникнення ендометріозу до цих пір залишаються загадкою для лікарів, і з цього приводу є кілька версій. У числі причин освіти і розвитку ендометріозу називають:
- гормональні порушення, що викликають зміни рівня вироблення естрогену і, як наслідок, нерегулярний менструальний цикл;
- генетичну схильність: за спостереженнями лікарів при спадкуванні захворювання близькими родичами його протікання тяжче, ніж у попередника;
- вплив екології (скоріше, як припущення).
Факторами до розвитку ендометріозу виступають, по суті, ті ж, що і при інших захворюваннях репродуктивної системи – запальні захворювання статевих органів, травми (аборти, оперативне втручання), шкідливі звички, ослаблений імунітет.
Симптоматика захворювання може бути як яскраво вираженою, так і майже непомітною. Найчастіше симптомами захворювання виступають порушення тривалості і періодичності менструального циклу, наявність хворобливості при цих циклах (тягнуть болі в нижній частині живота, районі крижів і попереку), кров’янисті виділення в паузах між менструаціями, а також дискомфорт і болі при сексуальному контакті.
Залежно від розташування вогнища ураження розрізняють генітальний і екстрагенітальний ендометріоз. Перший тип зустрічається частіше і вражає репродуктивну систему, в той час як другий тип може вразити інші органи, наприклад, сечовий міхур, сечоводи, кишечник, в рідкісних випадках легені і печінку.
Діагностика ендометріозу
Діагностика ендометріозу у пацієнтки проводиться на підставі:
- аналізу крові – підвищений вміст глікопротеїну (онкомаркер CA-125) сигналізує про негаразди в репродуктивній системі, але робити висновок про наявність ендометріозу тільки на підставі цього онкомаркера не варто, такі ж підвищені показники спостерігаються і при інших захворюваннях статевої системи;
- УЗД органів малого тазу;
- гистероскопии, яка дозволяє отримати реальне зображення, а тому візуально розглянути і виявити захворювання;
- гистеросальпингографии, заснованої на застосуванні рентгенографії, при цьому робиться рентгенівський знімок матки і маткових труб;
- лапароскопії, використовуваної в основному для виявлення генітального типу ендометріозу.
Лікування ендометріозу
Лікування при зазначеному гінекологічному захворюванні може бути показано медикаментозне і хірургічне, суть яких полягає в локалізації та руйнуванні осередків ураження.
При цьому можливі два підходи до лікування: повне видалення таких вогнищ або тимчасове “відключення” функції менструації для атрофування тих же осередків. У більшості випадків обидва підходи комбінують. Для “виключення” функції менструального циклу використовують гормональні препарати. Зазвичай така терапія триває не менше півроку, але навіть після закінчення лікування з високою часткою ймовірності може бути рецидив.
Ще 15-20 років тому хірургічні операції при ендометріозі закінчувалися повним видаленням уражених органів або матки, що ставило хрест на прагненні жінки стати матір’ю. Але з приходом нових методів оперативного втручання, зокрема, лапароскопії, стало можливим часткове видалення уражених областей, з подальшою гормональною терапією.
