Прееклампсія та її профілактика

Прееклампсія зустрічається у жінок, які виношують дітей, у другій половині вагітності. За статистичними даними в середньому близько 15% вагітних страждають на цю патологію. На щастя, тільки лише в 1% випадків розвиваються важкі ускладнення, що загрожують життю матері і дитини.

Що таке прееклампсія?

Раніше цей стан пов’язували з гестозом, однак, згодом було з’ясовано, що суть патології полягає в пошкодженні внутрішнього судинного шару – ендотелію.
З одного боку, ураження судин призводить до спазму і недостатності кровообігу в тканинах і органах. У той же час патології судин провокують й інше ускладнення – підвищену проникність судин, через що рідина в крові “випотеваєт” крізь судинні стінки і, потрапляючи в тканини, викликає набряклість.
Як тільки кров втрачає частину своєї плазми, вона стає густішою, швидкість течії крові по судинах зменшується, а серце прикладає більше зусиль, щоб забезпечувати кровотік. Найбільш типовим компенсаторним механізмом є підвищення тиску. Тільки при підвищеному артеріальному тиску кров може забезпечувати потреби жінки і розвивається в ній малюка.

Така ситуація не відрізняється стабільністю, адже нормалізація кровообігу за рахунок підвищеного тиску не фізіологічно для людини, а, тим більше, для вагітної жінки. У будь-який момент жінка може стати жертвою тромбозу, оскільки в густий крові стрімко зростає ймовірність формування тромбів.

Фактори ризику прееклампсії

До зону ризику потрапляють не всі жінки, а ті, в анамнезі яких є певні чинники. Прееклампсія, таким чином – патологія виборча. Вона вражає тих вагітних, у яких:

• перша вагітність наступила до 18 або після 35 років;
• подібний стан спостерігалося у близьких родичів по жіночій лінії;
• в разі, якщо діагностована багатоплідна вагітність;
• раніше були важкі акушерські ускладнення, такі, як міхурово занесення або водянка;
• в анамнезі є гіпертензія, яка не піддається лікуванню або її не лікували належним чином;
• є метаболічні патології, такі, як цукровий діабет;
• присутні важкі ураження нирок (наприклад, гломерулонефрит);
• жінка має аутоімунні порушення.

Жінки з такими захворюваннями за направленням лікаря-гінеколога регулярно проходять діагностичні та лікувальні процедури по основному захворюванню на протязі всієї вагітності.
Розрахунок ризику прееклампсії проводиться в 1 триместрі вагітності.
Особливий контроль – з боку кардіолога, а в останньому триместрі – з боку ведучого гінеколога. При різкому погіршенні стану здоров’я можливе екстрене розродження.

Симптоми, які повинні насторожити вагітну

При помірній прееклампсії у майбутньої мами: підвищується артеріальний тиск (понад 140х90), спостерігається набряклість кистей, гомілок, стоп (при цьому після натискання на набряклу кінцівку шкіра дуже повільно відновлюється), в сечі виявляється білок.

Вже на цій стадії патології вагітна повинна звернутися до лікаря, оскільки прееклампсія може посилитися в найближчі години. Зазвичай вагітних кладуть на збереження в стаціонар і проводять всі заходи, необхідні для стабілізації ситуації.

У важкій стадії патології артеріальний тиск показує цифри 160х100 і вище, крім того:

• набряклість настільки явна і сильна, що шкіра стає схожою на лимонну кірку;
• виражена одутлість особи, закладений ніс;
• в сечі виявляється високий рівень білка;
• аналіз крові показує зниження кількості тромбоцитів.

При настанні прееклампсії серйозно погіршується самопочуття вагітної – у неї з’являється головний біль, біль у животі, можуть початися блювота і нудота. Затримується виведення сечі, порушуються функції зору.

Посилюється рефлексія говорить про швидке настання судом. Страждає психіка, може початися ейфорія або загальмованість. При появі цих симптомів необхідна термінова госпіталізація.

Діагностика прееклампсії

Діагноз ставлять на підставі зовнішніх ознак, також вагітної призначають:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі.

Запідозрити прееклампсию можна за підвищеним білку в сечі, щодо зниження рівня тромбоцитів в крові і підвищення її густини. Також спостерігаються ознаки запального процесу. Протягом тривалого часу спостерігаються показники тиску, що істотно відрізняються від норми.
Лікар-гінеколог, виявивши характерні для даної патології ознаки, проводить обстеження плода, реєструє його серцебиття, визначається тонус матки.
На ультразвуковій допплерометрії досліджується кровотік в судинах, що постачають плаценту.

Профілактика прееклампсії

Специфічної профілактики цього стану не існує. Вагітним важливо виконувати всі призначення лікаря, гуляти на свіжому повітрі, мінімально навантажувати себе фізично. Але найголовніша профілактика – регулярне обстеження у лікаря, навіть тих пацієнток, які не входять до групи ризику.
Окремо потрібно сказати про тих, хто має передумови до розвитку еклампсії. За такими пацієнтками лікар стежить з особливою ретельністю. Їм необхідно регулярно вимірювати тиск, і навіть при одноразовому стрибку показників звертатися до лікаря.
Також важливо стежити за змінами організму під час вагітності, а при появі перших набряків, навіть на тлі нормального самопочуття, не відкладати момент візиту в клініку. Гіпертонія досить оманлива і в ряді випадків вагітні не відчувають ознак підвищеного тиску, але патологічний процес уже запущений.
При регулярному проходженні всіх обстежень і своєчасному зверненні в клініку жінка має високі шанси на народження здорового малюка.

Чим небезпечна прееклампсія для матері і дитини?

Прееклампсія є загрозливим станом (і для матері, і для дитини). Для жінки найбільш грізне ускладнення – набряк головного мозку, який провокує судоми, коматозний стан і критичний брак надходження кисню дитині.
Також не менш небезпечно і наступ НЕLLP-синдрому. Абревіатура складається з англійської назви ряду патологічних станів, при яких смертність збільшується в рази, причому, вона загрожує і матері, і плоду.

Синдром включає такі прояви:

• руйнування еритроцитів;
• підвищення амінотрансфераз печінки;
• зниження рівня тромбоцитів.

Дуже важливо не допустити розвитку НЕLLP-синдрому, оскільки три чверті пацієнток з такими ускладненнями вмирають, а у решти спостерігається передчасне відшарування плаценти і пологи раніше терміну.
Реакції плода на зміни в організмі матері також невтішні. Настає плацентарна недостатність, хронічна гіпоксія призводить до тяжких ускладнень, що загрожує незворотними змінами в головному мозку малюка. При відсутності своєчасної допомоги плоду загрожує внутрішньоутробна смерть.

Лікування прееклампсії

При настанні прееклампсії вагітної призначаються сечогінні препарати для зняття набряклості ( “Канефрон”, “Бруснівер” або подібні до них, обрані доктором).
Гіпотензивної терапії полягає в призначенні препаратів для нормалізації артеріального тиску – “Метилдопа”, “допегита” чи інших за вибором лікаря. Якщо ці препарати не справляються з підвищеним тиском, терапію змінюють на бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів. До таких препаратів відносять “Метопролол” і “Нифедипин”. Для купірування гострих ознак прееклампсії рекомендований сульфат магнію, однак, його вводять тільки в умовах стаціонару.
Для того, щоб допомогти дитині, матері призначаються препарати з ряду глюкокортикоїдів. Вони сприяють прискоренню розвитку легенів малюка. Тому, при необхідності екстреного розродження, такі діти виявляються більш пристосованими до адаптації у зовнішньому середовищі.
Оскільки прееклампсию вилікувати не можна, а можна лише підтримувати стабільним стан вагітної, то спосіб і час розродження обумовлюються лікарем відразу ж. Як тільки у вагітної наступають погіршення стану, проводиться екстрене самостійне розродження або ж кесарів розтин.