Лікування ендометріозу

Ендометріоз – являє собою доброякісний патологічний процес, при якому за межами слизової матки відбувається розростання тканини, за будовою і функціональними властивостями подібної ендометрію (слизової оболонки порожнини матки). Клітини ендометріальною тканини чутливі до щомісячного гормонального впливу і також проявляють себе кровотечами, як і основна тканина матки. При цьому в тканинах, в яких присутні вогнища ендометріозу, розвиваються мікрокровотечі, запальна реакція, неоваскуляризация (утворення нових судин) і фіброзні зміни (рубці, спайки). Ці зміни і обумовлюють характерну клінічну картину ендометріозу.
Дане захворювання може мати ознаки у вигляді болю, що з’являються до і під час менструації, порушення менструальної функції, диспареунії (болючий статевий акт), безпліддя (внаслідок виражених топографо-анатомічних змін в малому тазу внаслідок спайкового процесу, ураження яєчників, гормональних порушень і т . д.). Вважається, що поширеність ендометріозу складає близько 7-10%. Ендометріоз це гормонально-залежне стан і тому він виникає у жінок репродуктивного віку. Серед жінок з безпліддям частота зустрічальності ендометроіза становить от20% до 50%. У 80% відсотків жінок з хронічною тазової болем обранужен ендометріоз.

В залежності від локалізації захворювання фахівці виділяють кілька форм ендометріозу:
Генітальна форма — генерализоване ураження органів і очеревини малого тазу (ендометріоз матки, яєчників, тазової очеревини).
Екстрагенітальна форма — поширення ендометріальною тканини за межі органів статевої системи. У цьому випадку вражається кишечник, стінки шлунка, органи сечової системи, і навіть легені.
Сукупна форма — розвивається при одночасній генітальної та екстрагенітальної формі.

Точну причину ендометріозу досі не вдалося встановити. Існує декілька теорій, жодна з яких не дає вичерпної відповіді на запитання (ретроградна менструація, імунна дисфункція, теорія метаплазії, генетична схильність). Провідною теорією ендометріозу є порушення ембріонального розвитку при якому клітини ендометрію розносяться з потоком крові і лімфи по всіх органів і тканин.
Оскільки причини і механізми розвитку ендометріозу раніше неясні, поки не існує методу лікування, який дозволив би назавжди позбутися від цієї патології. Вибір методу, за допомогою якого буде проводитися лікування ендометріозу, залежить від конкретної ситуації та індивідуальних особливостей пацієнтки.

Однак слід об’єктивно визначати цілі і завдання лікування, до яких відносяться:
– полегшення симптомів ендометріозу;
– поліпшення якості життя жінки;
– підвищення фертильності (можливості настання вагітності);
– затримка прогресування захворювання, відстрочка його повторних загострень.

Сьогодні медицина використовує наступні методи лікування ендометріозу:

• хірургічні;
• медикаментозні;
• комбіновані.

Хірургічне лікування — це єдиний метод, що дозволяє ліквідувати ендометріоїдні осередки. Останнім часом розроблені бережливі ендоскопічні операції, при яких відбувається мінімальна травматизація тканин і практично відсутній ризик подальшого розповсюдження ендометріоїдних осередків (зараз до 95% операцій здійснюється лапароскопічним методом). Під час операції осередки ендометріозу успішно знищують за допомогою лазера, електровпливу, ультразвукової енергії.
Після операції при необхідності застосовують різні види реабілітації, призначають гормональні засоби для попередження рецидивів.

Показаннями до оперативного лікування при ендометріозі є:

• важкий ступінь дифузного ендометріозу матки (III-IV стадії з вираженим больовим синдромом і / або хворобливими менструаціями);
• вузлова форма ендометріозу матки;
• поєднання ендометріозу з іншого гінекологічною патологією (пухлиною матки, яєчника і ін.);
• неефективність гормональної терапії або протипоказання до її проведення;
• ендометріоз яєчників (як етап комплексної терапії);
• поширений зовнішній генітальний ендометріоз;
• важкий ендометріоз шийки матки.

Лікарських препаратів, які забезпечують повне лікування від ендометріозу, не існує.
Основний принцип гормонального лікування — придушення утворення власних естрогенних гормонів в організмі жінки. Цей ефект досягається при призначенні різних похідних прогестерону, а також інших, більш потужних препаратів, що пригнічують виділення гормонів яєчниками.

Лікарські методи терапії включають в себе застосування різних груп препаратів:
– комбіновані естроген-гестагенні препарати;
– гестагени, прогестагени;
– антигонадотропні препарати.

Якщо ендометріозом страждає молода жінка, основне завдання лікарів — зробити все можливе, щоб після операції у неї відновилася (при безплідді) або збереглася репродуктивна функція.
Вагітність при ендометріозі можлива, але її наступ залежить від тяжкості захворювання. Треба сказати, що сьогоднішній рівень оперативної гінекології, в тому числі широке впровадження лапароскопічних, щадних операцій, дозволяє досягти такого результату після операції у 60% жінок, що страждають ендометріозом у віці 20-36 років. Приблизно в однієї третини жінок ендометріоз може вирішитися самостійно. Незважаючи на те, що близько 95% пацієнток відповідають на медикаментозну терапію (зменшення болю), вилікувати безпліддя при цьому не вдається, але потенційно вагітність все ж можлива. У 50% жінок після припинення терапії протягом 5 років спостерігається відновлення симптомів.
З урахуванням особливостей патогенезу ендометріозу яєчників, в основі якого лежить склерозування судин з подальшим фіброзом оваріальної тканини і масивної загибеллю прімордіальних фолікулів, останнім часом багато дослідників приходять до висновків про можливу кріоконсервації ооцитів, ембріонів і навіть оваріальної тканини з подальшою аутотранспланаціей.