Лікування порушення менструального циклу

Відсутність менструальних кровотеч у жінок репродуктивного віку, нерегулярність, зміни тривалості чи характеру виділень належать до збоїв циклу. Такі стани самі по собі не відносяться до захворювань, але можуть впливати на здатність зачати дитину та часто стають сигналом про наявність проблем із репродуктивним здоров’ям. Докладно розповімо, у яких випадках потрібно звернутися за медичною допомогою та як лікувати порушення менструального циклу. Розберемося, чому не можна ігнорувати такий стан, і до яких ускладнень та захворювань у деяких випадках наводить відсутність своєчасної терапії. Також пояснимо, що можна зробити для профілактики розвитку такої проблеми.

Що таке порушення менструального циклу

Періодичні зміни в організмі жінки, необхідні для можливого зачаття, називаються менструальним циклом. Його тривалість прийнято рахувати від першого дня одних місячних до першого дня наступних.

Нормальним вважається цикл, що триває від 21 до 35 днів. Період кровотечі при цьому становить від 3 до 7 днів, а загальна крововтрата знаходиться в межах 50-80 мл. Порушення менструального циклу – це будь-які відхилення від таких показників. До них відносяться скорочення або подовження циклу, наявність багатих (більше 80 мл) або мізерних виділень, збільшення або зменшення періоду місячних. Також до можливих порушень відносяться поява кров’янистих виділень у середині циклу, больові відчуття.

Причини порушення менструального циклу

Ці зміни часто провокуються проблемами та хворобами у системах органів, що регулюють менструальний цикл. До них відносяться кора головного мозку, гіпоталамус, гіпофіз, щитовидна залоза, надниркові залози, репродуктивні органи.

Найчастішою причиною стають дисфункції залоз внутрішньої секреції, генетично обумовлені, набуті стани та патології. У жінок старше 40 років порушення можуть розвиватися через вікові зміни та виснаження фолікулярного запасу яєчників. У підлітковому віці нерегулярність циклу може бути спровокована нерівномірним розвитком органів, що регулюють гормональний фон.

Чинники, що спричиняють порушення

До цього стану можуть призвести:

• фізіологічні фактори: часті зміни кліматичних та тимчасових зон, безсоння, у тому числі, безсоння в період активного синтезу регулюючих менструальний цикл гормонів (близько 3-4 години ранку), стреси, депресії, різка зміна ваги, ожиріння або патологічне схуднення, неправильне харчування ;
• захворювання та патології: гормональні дисфункції, гінекологічні захворювання, хвороби та вірусні захворювання, що впливають на роботу гіпоталамуса, гіпофіза, нервової системи;
• прийом медикаментів: гормональних ліків, антикоагулянтів, антидепресантів, седативних, снодійних та протисудомних засобів.

Фізіологічні причини відсутності менструацій

Аменорея або повна відсутність місячних може бути природним станом, який не вимагає звернення до гінеколога, у випадках:

• віку до статевого дозрівання;
• настання вагітності;
• періоду лактації;
• менопаузи.

Симптоми порушення менструального циклу

Приводом для запису на прийом до гінеколога мають стати такі стани:

• скорочена тривалість менструального циклу (20 днів і менше) або збільшена до 40 днів;
• період кровотечі тривалістю 7 днів і більше 1-2 дня;
• повна відсутність регулярних менструацій, не пов’язана із фізіологічними причинами;
• болючість під час місячних;
• збільшення чи зменшення кількості менструальних виділень;
• спонтанні кров’янисті виділення чи кровотечі у середині циклу.

Види порушень менструального циклу

На основі комплексного обстеження лікар-гінеколог зможе визначити тип патології, з якою зіткнулася пацієнтка:

• аменорея, за якої місячні відсутні більше 6 місяців або не наступають у дівчини старше 16 років;
•  альгодисменорея, що супроводжується больовими відчуттями до та під час менструації
• метрорагія із втратами крові від 80 мл та вище у поєднанні з нерегулярним циклом;
• гіперменорея (менорагія) із виділеннями більше 80 мл при регулярному циклі;
• гіпоменорея, коли сумарні крововтрати не перевищують 50 мл;
• поліменорея, за якої кровотеча триває понад 7 днів;
• олігоменорея- стан, у якому інтервал між місячними становить понад 40 днів;
• опсоменорея, при якій цикл збільшується до 35 днів;
• пройоменорея із довжиною циклу 20 днів і менше;
• менометрорагія, для якої характерні нерегулярні, тривалі маткові кровотечі.

Етапи діагностики

При виявленні одного або кількох перерахованих вище симптомів необхідно записатися на консультацію. Для визначення точних причин порушень та вибору відповідної схеми терапії лікар проведе такі етапи обстеження:

• опитування для збору інформації про симптоми, наявність травм, захворювань, генетичних факторів, які можуть вплинути на менструальний цикл;
• огляд гінеколога з використанням дзеркал, пальпація матки, маткових труб та яєчників;
• УЗД органів малого тазу;
• необхідні аналізи крові (загальноклінічні, біохімічні аналізи, коагулограма, гормони);
• консультація ендокринолога;
• дослідження шийки матки та слизової оболонки піхви (кольпоскопія);
• мазок із піхви для дослідження на флору та онко-цитологію.

Додатково лікар може призначити пацієнтці каріотипування (дослідження визначення хромосомного набору) та інші аналізи.

Можливі ускладнення

Якщо вчасно не визначити причини патології та не призначити лікування, порушення менструального циклу може призвести до таких наслідків як запальні хвороби сечостатевої системи, розвиток новоутворень репродуктивних органів, позаматкова вагітність, безпліддя.

Профілактика

Щоб уникнути проблем із циклом, варто дотримуватися кількох рекомендацій:

• уникати стресових ситуацій, нервової та фізичної перенапруги;
• підтримувати правильний режим сну та відпочинку;
• правильно харчуватися;
• відстежувати тривалість циклу;
• регулярно проходити обстеження у гінеколога, своєчасно лікувати усі виявлені проблеми.

Лікування порушення менструального циклу у клініці професора Феськова О.М.

Вибір схеми лікування залежатиме від причин, що спричинили проблему. У клініках у Києві та Харкові пацієнткам надаються всі необхідні послуги, у тому числі пакетні програми за вигідними цінами.

Методи терапії можуть включати медикаментозне лікування з використанням спазмолітиків, знеболювальних, протизапальних, антибактеріальних препаратів, гормональних препаратів, вітамінів. При виявленні новоутворень чи інших патологій то, можливо буде рекомендовано їх хірургічне видалення.