Стимуляція овуляції

Стимуляція овуляції метод лікування жіночого безпліддя, яке викликане дисфункцією овуляції. Метод грунтується на впливі на яєчники пацієнтки. Ефективність применеия стимуляції овуляції становить близько 60-75% вагітностей.

Стимуляцію овуляції як правило проводять за допомогою гормональних лікарських препаратів. Метою їх пріменеія є стимулювання розвитку однієї або декількох зрілих, готових для запліднення яйцеклітин. Стимуляція овуляції застосовується при жіночому безплідді у випадках, коли у жінки в яєчниках формуються здорові, але не дозрівають до кінця яйцеклітини, при нерегулярній овуляції або при полікістозі яєчників. У деяких випадках причиною порушень менструального циклу та овуляції може бути надмірна або, навпаки, недостатня вага жінки.

У випадках, коли у жінки виробляються “погані” яйцеклітини внаслідок різних причин (наприклад, захворювань яєчників), процедура стимуляція овуляції їй не підходить. В такому випадку для запліднення використовують донорську яйцеклітину. Дисфункція овуляції також може викликатися запальними процесами в органах малого таза і порушеннями гормонального фону. Успіх стимуляції овуляції досить сильно залежить від таких факторів, як вік жінки, тип використовуваних ліків, наявність інших причин безпліддя і т. д.

Процедура стимуляції овуляції

При стимуляції овуляції пацієнтці призначають спеціальні лікарські препарати (клостилбегит) з 3 по 7 або з 5 по 9 дні менструального циклу; конкретний препарат як і його дозування підбираються лікарем індивідуально. У деяких випадках для підтримки овуляції призначають внутрішньом’язові ін’єкції хоріонічного гонадотропіну (ХГЧ). Лікарем паралельно проводиться контроль дозрівання яйцеклітин в фолікулі яєчника пацієнтки і настання овуляції. Зазвичай для цього застосовують УЗД малого таза, вимірювання базальної температури і спостереження за рівнем вмісту гормонів (прогестерону). Метою УЗД є як спостереження за дозріванням фолікулів, так і своєчасне виявлення та лікування кіст яєчників. У разі присутності на яєчниках кіст лікування відкладається до їх зникнення. Зазвичай для цього достатньо одного циклу.

При неефективності лікування лекартсвеннимі препаратами застосовуються хірургічні методи стимуляції овуляції: лапароскопія, клиноподібна резекція, термо-, електро – або лазерна каутеризація яєчників. Приблизно в 72% випадків застосування хірургічної стимуляції овуляції вагітність настає. В іншому випадку призначають додатковий прийом лікарських препаратів.

Після настання овуляції жінці застосовується внутрішньоматкова інсемінація.

Попередні аналізи на гормони

Перевірити гормони варто кілька разів. По-перше, для уникнення помилок з вини лабораторії, по-друге-щоб переконатися в існуванні проблеми. По-третє, рівень гормонів в крові досить непостійний.

Не варто починати стимуляцію при порушеннях концентрації таких гормонів як гормони щитовидної залози, пролактин і чоловічі гормони. Такі порушення перешкоджають овуляції. Перед стимуляцією овуляції варто їх привести в норму – можливо після цього стимуляція не буде потрібно.

УЗД-моніторинг

Для встановлення проблем з овуляцією і їх причин необхідно неодноразове проведення УЗД.

У разі “ідеального” 28-денного циклу перше УЗД можна робити на 8-10 день після завершення останньої менструації. Потім УЗД проводять через кожні 2-3 дні (це залежить від стану матки і яєчників) до дня установки факту сталася овуляції або початку менструації.

В результаті УЗД можна отримати такі відомості про розвиток фолікулів в яєчниках:

• Не розвиваються фолікули, овуляція відсутня;
• Фолікул розвивається, але зупиняється в розвитку, так і не досягнувши необхідних розмірів, овуляція відсутня;
• Домінантний фолікул розвивається, проте не доростає до потрібних розмірів, овуляція відсутня;
• Домінантний фолікул розвивається, доростає до необхідних розмірів, але не відбувається його розриву, овуляція відсутня;
• Фолікул розвивається, настає овуляція і на місці фолікула з’являється жовте тіло.

При отриманні останнього результату лікування не потрібно.