Лікування імунологічного безпліддя

У сучасному світі безпліддя є однією з глобальних проблем. І, в залежності від факторів, що викликали його, виділяється кілька типів безпліддя. Про один з них (а саме – про імунологічне) і піде мова далі.

Імунологічне безпліддя, насправді зустрічається досить рідко, однак, не варто поспішати і списувати його з рахунків. Основним фактором розвитку імунологічного безпліддя є наявність в організмі антиспермальних антитіл або скорочено АСАТ. Вони не роблять вибору за статевою приналежністю, тобто можуть бути виявлені як в жіночому, так і в чоловічому організмі. Наявність антитіл перешкоджає нормальному процесу дозрівання сперматозоїдів, а також негативно впливає на їх якість і рухливість, тим самим ускладнюючи запліднення і подальший розвиток ембріона.

За спостереженнями лікарів від 5 до 20% подружніх пар (вік партнерів до 40 років) страждають безпліддям через наявність імунологічних відхилень.

Причини імунологічного безпліддя

До найбільш частих причин збільшення числа антиспермальних антитіл, і як наслідок, розвитку імунологічного безпліддя в чоловічому організмі, відносять:

• травми мошонки або оперативне втручання в неї;
• інфекційні урогенітальні захворювання (гонорея, герпес, ВІЛ і т.п.);
• різні дефекти розвитку статевих органів, як вроджені, так і придбані (наприклад, варикоцеле);
• онкологічні захворювання, в тому числі – репродуктивної системи.

Антиспермальні антитіла в чоловічому організмі поділяються на спермоіммобізуючі і спермоаглютинуючі.

Перші призводять до часткового або повного знерухомлення чоловічого сім’я, а другі сприяють «злипання» сперматозоїдів між собою або з іншими частинами зруйнованих клітин. Все це, як зазначалося вище, негативно позначається на фертильності і в більшості випадків призводить до безпліддя.

Основними причинами розвитку імунологічного безпліддя в організмі жінки можуть бути:

• інфекційні та запальні захворювання репродуктивної системи;
• оперативні втручання;
• генетична схильність.

Всі ці фактори призводять до того, що імунна система починає реагувати на сперматозоїди як на «чужинців», тим самим зводячи до мінімуму шанси на успішне запліднення яйцеклітини. У жінки в нормальному стані імунна система не реагує на сперматозоїди, сприяючи продовженню роду.

Симптоми імунологічного безпліддя

Як правило, дане захворювання не має яскраво вираженої симптоматики, зовнішніх проявів у партнерів не спостерігається, всі показники при гінекологічному огляді жінки в нормі.

Одним з факторів, що вказує на проблему такого роду, є факт неможливості завагітніти протягом року при регулярному статевому житті з постійним партнером без використання контрацептивів, а також звичне переривання вагітності на дуже ранніх термінах. При виключенні інших факторів безпліддя.

Діагностування імунологічного безпліддя

При підозрі на безплідність обидва партнери проходять обстеження для діагностування безпліддя у відповідного лікаря. Імунологічна форма безпліддя встановлюється на підставі наступних обстежень:

• аналіз крові і сперми для чоловіка;
• аналіз крові і цервікальної рідини для жінки;
• посткоїтальний тест;
• MAR-тест, що дозволяє виявити відсоток пов’язаних сперматозоїдів в спермі;
• метод проточної цитофлуорометрії (ПЦМ) дозволяє визначати число АСАТ на окремо взятому сперматозоїді;
• діагностика за методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) дозволяє визначити збудників інфекційних хвороб репродуктивної системи, наприклад, хламідіоз, мікоплазмоз та інщі);
• тест-контакт сперми з цервікальним слизом;
• визначення генів гістосумісності в системі HLA;
• інші методи.

Варто відзначити, що в період проведення обстежень повністю виключається приймання лікарських препаратів, особливо – гормональних, щоб виключити їх вплив на результати.

Лікування імунологічного безпліддя

Сучасна медицина не володіє знаннями, які дозволили б знайти метод успішного на 100% лікування даного захворювання, який би ще й підходив всім пацієнтам. Однак всі відомі на цей час методи зводяться до корекції імунного статусу пацієнта.

З високою часткою успішності в терапії жіночого імунологічного безпліддя застосовують лікування на базі кортикостероїдів в поєднанні з обмеженням небезпечних статевих контактів (тобто без застосування засобів контрацепції) і використанням антибактеріальних і антигістамінних препаратів. Такого роду терапія спрямована на зниження числа АСАТ в організмі жінки.

Також можуть застосовувати і метод імунізації жінки шляхом підшкірного введення в її організм алогенних лімфоцитів партнера.

Для лікування чоловічого імунологічного безпліддя також застосовуються консервативні методи лікування, засновані на використанні андрогенів, зокрема, тестостерону, який відповідає за формування сперматозоїдів, їх якість і рухливість.

У разі негативного результату від застосування терапії у жінки можливе використання допоміжних технологій зачаття, таких, як внутрішньоматкова інсемінація, при якій сперматозоїди партнера вводяться внутрішньоматково в організм жінки після спеціальної обробки або екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). Щоб збільшити шанс настання вагітності можуть використовуватись додаткові процедури, які підвищують результативність ЕКЗ.

При невдачі в лікуванні чоловічого імунологічного безпліддя також застосовують методи допоміжного запліднення, найбільш ефективним з яких є метод інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда в яйцеклітину (ІКСІ).

У будь-якому випадку, якщо є бажання партнерів стати батьками сучасна медицина володіє достатніми знаннями та технологіями для реалізації їх бажань.