У сучасному світі безпліддя є однією з глобальних проблем. І, в залежності від факторів, що викликали його, виділяється кілька типів безпліддя. Про один з них (а саме – про імунологічному) і піде мова далі.
Імунологічне безпліддя, насправді зустрічається досить рідко, тим не менш, не варто поспішати і списувати його з рахунків. Основним фактором розвитку імунологічного безпліддя є наявність в організмі антиспермальних антитіл або скорочено АСАТ. Вони не роблять вибору за статевою приналежністю, тобто можуть бути виявлені як в жіночому, так і в чоловічому організмі. Наявність антитіл перешкоджає нормальному процесу дозрівання сперматозоїдів, а також негативно впливає на їх якість і рухливість, тим самим ускладнюючи запліднення і подальший розвиток ембріона.
За спостереженнями лікарів від 5 до 20% подружніх пар (вік партнерів до 40 років) страждають безпліддям через імунологічних відхилень.
Причини імунологічного безпліддя
До найбільш частих причин збільшення числа антиспермальних антитіл, і як наслідок, розвитку імунологічного безпліддя в чоловічому організмі, відносять:
- травми мошонки або оперативне втручання в неї;
- інфекційні урогенітальні захворювання (гонорея, герпес, ВІЛ і т.п.);
- різні дефекти розвитку статевих органів, як вроджені, так і придбані (наприклад, варикоцеле);
- онкологічні захворювання, в тому числі – репродуктивної системи.
Антиспермальні антитіла в чоловічому організмі поділяються на спермоіммобілізірующіе і спермоагглютінірующіе.
Перші призводять до часткового або повного знерухомлення чоловічого сім’я, а другі сприяють «злипання» сперматозоїдів між собою або з іншими частинами зруйнованих клітин. Все це, як зазначалося вище, негативно позначається на фертильності і в більшості випадків призводить до безпліддя.
Основними причинами розвитку імунологічного безпліддя в організмі жінки можуть бути:
- інфекційні та запальні захворювання репродуктивної системи;
- оперативні втручання;
- генетична предраспложенность.
Всі ці фактори призводять до того, що імунна система починає реагувати на сперматозоїди як на «чужинців», тим самим зводячи до мінімуму шанси на успішне запліднення яйцеклітини. У жінки в нормальному стані імунна система не реагує на сперматозоїди, сприяючи продовженню роду.
Симптоми імунологічного безпліддя
Як правило, дане захворювання не має яскраво вираженої симптоматики, зовнішніх проявів у партнерів не спостерігається, всі показники при гінекологічному огляді жінки в нормі.
Одним з факторів, що вказує на проблему такого роду, є факт неможливості завагітніти протягом року при регулярному статевому житті з постійним партнером без використання контрацептивів, а також звичне переривання вагітності на дуже ранніх термінах. При виключенні інших факторів безпліддя.
Діагностування імунологічного безпліддя
При підозрі на безплідність обидва партнери проходять обстеження у відповідного лікаря. Імунологічна форма безпліддя встановлюється на підставі наступних обстежень:
- аналіз крові і сперми для чоловіка;
- аналіз крові і цервікальної рідини для жінки;
посткоїтальний тест; - MAR-тест, що дозволяє виявити відсоток пов’язаних сперматозоїдів в спермі;
- метод проточної цитофлуорометрії (ПЦМ) дозволяє визначати число АСАТ на окремо взятому сперматозоїді;
- діагностика за методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) дозволяє визначити збудників інфекційних хвороб репродуктивної системи, наприклад, хламідіоз, мікоплазмоз та ін);
- тест-контакт сперми з цервікальної слизом;
- визначення генів гістосумісності в системі HLA
- інші методи.
Варто відзначити, що в період проведення обстежень повністю виключається прийом лікарських препаратів, особливо – гормональних, щоб виключити їх вплив на результати.
Лікування імунологічного безпліддя
Сучасна медицина не володіє знаннями, які дозволили б знайти метод успішного на 100% лікування даного захворювання, який би ще й підходив всім пацієнтам. Однак всі відомі на даний момент методи зводяться до корекції імунного статусу пацієнта.
З високою часткою успішності в терапії жіночого імунологічного безпліддя застосовують лікування на базі кортикостероїдів в поєднанні з обмеженням небезпечних статевих контактів (тобто без застосування засобів контрацепції) і використанням антибактеріальних і антигістамінних препаратів. Такого роду терапія спрямована на зниження числа АСАТ в організмі жінки.
Також можуть застосовувати і метод імунізації жінки шляхом підшкірного введення в її організм алогенних лімфоцитів партнера.
Для лікування чоловічого імунологічного безпліддя також застосовуються консервативні методи лікування, засновані на використанні андрогенів, зокрема, тестостерону, який відповідає за формування сперматозоїдів, їх якість і рухливість.
У разі негативного результату від застосування терапії у жінки можливе використання допоміжних технологій зачаття, таких, як внутрішньоматкова інсемінація, при якій сперматозоїди партнера вводяться внутриматочно в організм жінки після спеціальної обробки або екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ).
При невдачі в лікуванні чоловічого імунологічного безпліддя також застосовують методи допоміжного запліднення, найбільш ефективним з яких є метод інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда в яйцеклітину (ІКСІ).
У будь-якому випадку при бажанні партнерів стати батьками сучасна медицина володіє достатніми знаннями і технологіями для реалізації їх бажань.
